Зцілення розслабленого
Ісус повернувся до човна, переправився на інший берег і прибув до Свого міста.
І тут люди принесли до Нього на ношах паралізованого. Бачачи віру їх, Ісус сказав паралічному: «Не бійся, юначе! Твої гріхи прощені».
При цьому інші з книжників говорили про себе: «Він богохульствує!»
Ісус же, знаючи, про що вони думають, сказав їм: «Для чого ви виношуєте в серцях такі недобрі думки?
Що легше сказати: „Твої гріхи прощені“ чи „Устань та йди“?
Але щоб переконати вас, що має Син Людського владу на землі прощати гріхи, — Він звернувся до паралічного, — устань, візьми ліжко своє і йди додому!»
Той підвівся і пішов додому.
Побачивши це народ, наповнившись благоговійним трепетом, став славити Бога, який дав таку владу людям.
Мт.9.1:8
Господь прощає гріхи розслабленому. Радіти б; але лукавий розум учених книжників каже: цей хулить (Мт.9:3). Навіть коли було чудо зцілення розслабленого на підтвердження тієї втішної для нас істини, що «Син Людський має владу на землі прощати гріхи» (Мт.9:6), — і тоді народ прославив Бога, а про книжників нічого не сказано, вірно тому що вони і при цьому сплітали будь-які лукаві питання.
Розум без віри каверзник; раз у раз створює лукаві підозри і сплітає хули на всю область віри. Чудесам не вірить, та вимагає дотикового дива. Але коли воно дано буває і зобов’язує до покірності вірі, він не соромиться ухилятися, перекручуючи чи криво тлумачачи чудесні дії Божі.
Також стосується і доказів істини Божої. І досвідчені, і розумові докази уявляють йому в достатній кількості і силі: він і їх покриває сумнівом. Розбери всі його пред’явлення, і побачиш, що все в них одне лукавство, хоч його мовою це зветься розумністю, так що мимоволі приходиш до висновку, що розумність і лукавство одне й те саме.
В області віри апостол говорить: «Ми… розум Христа маємо» (1Кор.2:16). Чий же розум поза межами віри? Лукавого. Тому і відмінною рисою його стало лукавство.