Я люблю сюди приходити
Я люблю сюди приходити. Радію, коли двері цього храму відчинені, коли його величний дзвін привітно і святково закликає у свою внутрішню розкіш. Люблю, коли лунає спів про велич Бога, про Його милосердя і любов. Люблю, коли з вуст священника чую слова про єднання в Бозі і про цінність Божого Слова.
Тоді я забуваю про міжконфесійні відмінності між християнами і ціную єдність у Тілі Всевишнього. Ось вона, Істина! ❤️
Люблю чистий і піднесений спів у величі храму, в ньому кожен пісенний звук вбирає в себе цілий колорит смирення, ніжності і хвали, що розноситься по всіх храмині величної будівлі!
Це так святково і так символічно!
Це як про людські душі, які шукають Бога, наповнюються Ним і звучать, ніби ідеально налаштований музичний інструмент.
Довга і цікава історія цього храму, який був вщент зруйнований при радянській владі і з любов’ю відновлений однією гарною родиною в часи вдячності і любові до своєї Батьківщини.
І хоч щонеділі священник закликає людей прийти і прославити Бога і двері храму навстіж відчинені для людей, а багатоголосі переливами дзвони кличуть ввійти і відчинити двері душі, марно… храм стоїть спустошений без людей і величний у своїй красі….