Тому й любить Мене Отець, що жертвую Я життям Своїм з тим, щоб знову його віднайти!
Євангеліє від Іоанна. Розділ 10
“Повірте Мені, – говорив Ісус, – усякий, хто входить у вівчарню не через двері, а іншим шляхом проникає, той злодій і розбійник.
Пастух входить до своїх овець через двері.
Його впускає воротар, і вівці впізнають голос його. Кожну з овець називає він на ім’я і одну за одною виводить з вівчарні.
Після того, як виведе всю отару свою, сам іде попереду, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос.
За чужим нізащо не підуть вони, побіжать від нього, бо голос чужинця їм незнайомий”.
Ось таку притчу розповів їм Ісус, але вони не зрозуміли, про що говорив Він.
Тоді ще сказав їм Ісус:
“Вірте Мені, Я і є ті двері до овець.
Усі, скільки не приходило їх [до Мене],
усі були злодії, розбійники, і вівці не послухалися їх.
Я – двері.
Хто через Мене увійде у вівчарню,
тому ніщо не загрожує.
Увійде він і вийде, і пасовище знайде.
Злодій з однією метою приходить:
вкрасти, вбити й погубити.
Я ж прийшов життя їм дати –
життя у всій його повноті.
Я – справжній Пастир.
Хто істинно дбає про овець своїх,
життя віддасть за них.
А найманець, побачивши вовка, що наближається,
геть тікає, кидаючи овець,
не пастух же він, і вівці для нього чужі.
Вовк накидається на якусь із них і розганяє все стадо,
а все тому, що найманець він, немає йому діла до овець.
Я ж – справжній Пастир.
Знаю Я овець Моїх, і вони Мене знають,
подібно до того, як знає Мене Отець, і Я знаю Отця;
Я життя Своє віддаю за овець.
Є й інші в Мене вівці, не тутешнього стада;
Я маю їх теж водити.
Будуть відгукуватися вони на Мій голос,
і буде одна отара й один Пастир.
Тому й любить Мене Отець,
що жертвую Я життям Своїм
з тим, щоб знову його віднайти!
Ніхто не забере його в Мене,
Я Сам віддаю його з волі Своєї.
У Моїй владі віддати його,
у Моїй владі і взяти його назад –
так поклав Отець Мій”.
Слова ці знову викликали поділ серед юдеїв.
Багато хто говорив: “У Ньому біс, Він божеволіє. Що ви слухаєте Його?”
Інші заперечували: “Ні, не біснуватого це слова. Та й чи може біс зробити сліпого зрячим?”
Настала зима. У Єрусалимі було свято Відновлення Храму.
І ось, коли ходив Ісус по двору Храму, в галереї Соломона,
оточили Його юдеї й сказали: “Чи довго будеш тримати нас у невідомості? Якщо Ти – Месія, скажи нам це прямо”.
“Я вже сказав вам, – відповів Ісус, – але ви не вірите.
Діла, які роблю в ім’я Отця Мого,
чи не показують вони, хто Я?
Але ви – не Моєї отари вівці, тому й не вірите.
Мої вівці чують Мій голос:
і Я їх знаю, і вони йдуть за Мною.
Вічне життя даю Я їм, і вони не загинуть навіки.
Ніхто не викраде їх у Мене.
Отець Мій, що дав їх Мені, понад усе на світі,
то чи викраде хто їх у Отця?
А Я і Отець – одне”.
Знову юдеї схопили було каміння, щоб побити Його камінням,
але Ісус зупинив їх: “Багато доброго зробив Я у вас на очах силою і волею Отця Мого. За яке ж із цих діл хочете побити Мене?”
“Ані за якусь із добрих справ маєш Ти померти, – відповіли вони, – а за богохульство: Людина Ти, а видаєш Себе за Бога”.
На це Ісус заперечив:
“Хіба не записано в Законі вашому: “Я сказав: ви – боги”?
Тут і ті богами названі, до кого звернене слово Боже
(а сказане в Писанні непорушне).
Мене ж Отець на те й поставив, щоб Я діло Його робив,
для цього у світ послав.
Як можете говорити Мені: “Ти богохульствуєш”,
коли кажу про Себе: “Я – Син Божий”?!
Не вірте Мені, якщо Я справ Отця Мого не роблю.
А раз роблю, вірте,
якщо не Мені, то хоча б ділам Моїм!
І тоді дізнаєтеся, зрозумієте тоді, що Отець у Мені і Я в Отці!”
І знову спробували схопити Ісуса, але Він пішов з їхніх рук.
Він знову пішов за Йордан, на те місце, де раніше хрестив Іоанн. Там залишався Він,
і багато хто приходив до Нього. Вони говорили: “Іоанн не здійснив жодного чудесного знамення, але все, що він сказав про Цю Людину, виявилося правдою”.
І увірували там багато хто з них в Ісуса.
Переклад: padrelive