Сумнів – запорука життя і психічного здоров‘я, та пророки сьогодення
Сьгодні ми читали таке Євангеліє:
5 “Вийшов сівач засіяти поле насінням. І коли сіяв, частина насіння впала біля дороги, де його було затоптано, і птахи піднебесні склевали його.
6 Інші впали на кам’янистий ґрунт і, щойно зійшли, засохли через нестачу вологи.
7 Деякі впали серед колючок, росли разом з ними, і ті заглушили їх.
8 А інші впали в землю добру, зійшли і дали стократний урожай”.
І, сказавши це, Він вигукнув: “У кого є вуха, щоб чути, нехай почує!”
9 Учні ж запитували Його, що могла б означати ця притча.
10 Ісус відповів: “Вам від Бога дано таємниці Царства Його пізнати, а для решти все в притчах залишається, щоб, як сказано в Писанні,
дивилися – і не бачили,
слухали – і не розуміли.
11 Ось що означає ця притча: насіння – це слово Боже.
12 З тими, хто чує слово, буває, як із зернами на дорозі: чують такі люди слово, а потім приходить диявол і забирає це слово із серця кожного з них, щоб не увірували вони й не були спасенні.
13 Ті ж, що впали на камінь, – це про людей, які, почувши слово, з радістю приймають його. Але немає в них кореня: вони стають віруючими на якийсь короткий час, а в дні випробування відступають від віри.
14 Серед колючок посіяне – це про тих, хто чує звістку, але йдуть вони своїм шляхом, їхній духовний ріст із часом заглушається турботами, багатством і задоволенням життя, тож плід їхній ніколи не дозріває.
15 А насіння, що впало на добру землю, – це про тих, хто, почувши слово, зберігає його в серці шляхетному і доброму; такі завдяки своїй стійкості приносять урожай.
Лк.8.5-15
Трохи мого бачення цього уривка євангельського:
Не кожному з нас пощастило жити на землі добрій, більшість з нас народилися і живуть серед колючок.
Під колючками, що пригнічують слово божественної істини, окрім життєвих клопотів, нині треба розуміти і те що є такі собі лідери думок (пророки сьогодення), які заполонили інформаційний простір світу і навмисно не притримуються слова Божого, або думають що знають Слово і керуються ним, а насправді навіть і не відкривали вони ні разу в своєму житті Євангеліє, і не бачили вони те Слово.
Таких лідерів у нас багато і вони мають право бути і говорити бо у нас демократія: по суті вони діють як чад, непомітно входячи, затьмарюють голову і доводять до втрати ясної свідомості всього навколишнього. Хто нахапається цього чаду, той починає марити, як сонний, бо все видається йому вже зовсім не в тому вигляді, як воно є і як видається тому, хто перебуває при здоровому глузді, тим самим втрачає спокій та мир в душі, бо не знає де істина.
Зустрівши таку особу, ви бачите, що в неї пригнічена не тільки істина всяка, але заглушене і почуття істини, і брехня впровадилася в усі склади розуму і відчуття.
Як же бути? Не дивитися і не читати тієї маячні що вони несуть у світ, а коли мимоволі почулося або прочиталося, – викинь із голови, а коли не викидається, – треба піддати сумніву та розсудливості, і все розлетиться, як дим.
Не бійтеся сумніватися в інформації і тоді колючки не затьмарять істину Божу, яка просяє в вашому серці, бо те що Боже сумнівом і розсудливості не вбиваєтся, а тільки ще більше вкорінюється в серці.