Стрітення
Євангельська історія, очима звичайної людини. Частина десята 10
Лк. 2, 22–39
А коли виповнилися дні очищення їх за законом Мойсеєвим, принесли Його до Єрусалиму, щоб представити перед Господом, як наказано в законі Господньому, щоб всяке немовля чоловічої статі, що розкриває ложе, було присвячене Господу (Вих. 13, 2), і щоб принести в жертву, за написаним у Законі Господньому, дві горлиці або двох пташенят голубиних.
Тоді був у Єрусалимі чоловік, на ім’я Симеон. Він був чоловік праведний і благочестивий, що сподівається на втіху Ізраїлеву; і Святий Дух був на ньому. Йому було передбачено Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього.
Багато пророків і праведників Старого Завіту бажали бачити пришестя Христове на землю (Мф. 13, 17), але всі вони померли у вірі, не отримавши обітниці, а тільки передбачали і раділи (Євр. 11, 13); Авраам, отець Ізраїля, також передбачав день Христа (Ів. 8, 56).
Але те, що було приховано до певного часу від людей, що становило предмет надій, Промислом Божим судилося праведному Симеону як побачити своїми очима, а й торкнутися своїми руками.
І прийшов він по натхненню до храму. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб здійснити над Ним законний обряд, він узяв Його на руки і впізнав у ньому через натхнення від Духа Святого майбутнього Спасителя роду людського, подякував Богові і сказав:
«Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, в спокої; бо бачили мої очі спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвіту язичників і славу народу Твого Ізраїля».
А Йосип і Мати Його дивувалися сказаному про Нього. І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: Це лежить Той на падіння та на повстання багатьох в Ізраїлі та на предмет суперечок, і Тобі Самій меч пройде душу, – щоб відкрилися думки багатьох сердець.
Мечем, що проходить душу, названі тут незліченні і безрадісні помисли і сумніви, що розтинають і вражають душу і серце Матері Ісуса, і ті, що змінилися на радість і веселість тільки після Його воскресіння.
Тут була також Ганна пророчиця, дочка Фануїлова, від коліна Асирова, що досягла глибокої старості, проживши з чоловіком від дівства свого сім років, вдова років вісімдесяти чотирьох, яка не відходила від храму, постом та молитвою служачи Богові день і ніч. І вона в той час, підійшовши, славила Господа і розповідала про Нього всім, хто чекав на спасіння в Єрусалимі.
І коли вони вчинили все за законом Господнім, вирішили повернутися до Галілеї, до міста свого Назарету.