Славослів’я Ангелів; поклоніння пастухів
Євангельська історія, очима звичайної людини. Частина восьма 8
Лк. 2, 8-20.
Найбільша подія – народження Спасителя – відбулася у віфлеємському вертепі вночі. Глибока темрява покривала землю: як би знаменуючи ту темряву, що була в умах і серцях юдеїв, які чекали на Месію у величі царській.
У тій країні були на полі пастухи, які утримували нічну варту біля свого стада. Аж раптом з’явився Ангел Господній, і слава Господня осяяла їх; і вони боялися страхом великим. І сказав їм Ангел: Не бійтеся; я сповіщаю вам велику радість, яка буде всім людям: бо нині народився вам у місті Давидовому Спаситель, Який Христос Господь; і ось вам знак: ви знайдете Немовля в пеленах, що лежить у яслах.
І раптом з’явилося з Ангелом численне небесне воїнство, що славило Бога і співало: слава у вишніх Богові, і на землі мир, в людях благовоління!
Коли Ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: ходімо до Віфлеєму і подивимося, що там трапилося, про що сповістив нам Господь. І, поспішивши, прийшли і знайшли Марію та Йосипа, і Немовля, що лежало в яслах. Побачивши ж, розповіли про те, що було сповіщено їм про Немовля. І всі, хто чув, дивувалися з того, що розповідали їм пастухи.
А Марія зберігала всі ці слова, складаючи їх у серці Своїм, запам’ятовувала їх і порівнювала з тим, що чула від Ангела під час Благовіщення, почерпаючи з такого порівняння радісну впевненість, що все, що відбувається з Нею, є справа Божа.
І пішли до дому пастухи, славлячи Бога за все те, що чули і бачили, як їм сказано було.