Сімнадцятий псалом
“Люблю Тебе, ГОСПОДИ,
Ти – сила моя!
ГОСПОДЬ – скеля моя, фортеця моя, Визволитель мій.
Бог мій – захист мій: у Ньому притулок мій,
Він – щит мій, сила порятунку мого і твердиня моя.
Покличу я до ГОСПОДА, Якого всім славити належить,
і від ворогів моїх буду врятований.
Кайдани смерті скували мене,
потоки згубні в жах мене привели.
Тенета могильні з усіх боків,
смерті пастка переді мною.
У біді своїй я до ГОСПОДА звернувся,
до Бога мого закричав,
і голос мій почув Він із Храму Свого,
і прислухався Він до крику мого.
Захиталася, затряслася земля,
похитнулися основи гір
і затремтіли, бо гнів Його розпалився.
Лють Його видимою стала:
дим і вогонь виходили від Нього,
сипалося вугілля палаюче.
Нахилив Він небеса, і зійшов –
імла під ногами Його.
Сів Він на херувима й полетів,
понісся на крилах вітру.
Темряву Він зробив покровом Своїм,
шатро навколо Нього – густі хмари дощові.
Із сяйва, що перед Ним, пливуть хмари Його,
град і блискавки в них.
Загримів ГОСПОДЬ громом на небесах,
з градом і блискавками
голос Всевишнього пролунав.
Пустив Він стріли Свої, і розсіяв ворогів Своїх,
безліч блискавок – і в розгубленність їх привів.
Стало видимим дно морів,
основи світу оголилися
від докору Твого грізного, ГОСПОДИ,
і від дихання, що від Тебе виходить.
З висоти простягнув руку Свою, підхопив мене
і витягнув із безодні водної.
Врятував Він мене від ворогів лютих,
від ненависників моїх, що силою мене перевершували.
У день, коли мені було особливо важко, напали вони на мене,
але ГОСПОДЬ був опорою мені.
З небезпеки Він вивів мене,
визволення Своє явивши за благоволінням до мене.
Вчинив ГОСПОДЬ зі мною по праведності моїй,
по чистоті рук моїх винагородив мене.
Бо шляхів ГОСПОДНІХ тримався я,
не відступав від Бога мого, щоб не віддаватися нечестю:
всі закони Його завжди переді мною,
і від установ Його ніколи я не ухилявся.
Непорочним я був перед Ним
і утримувався від гріха;
тому винагородив мене ГОСПОДЬ за праведністю моєю,
за чистотою рук моїх в очах Його.
З милосердним чиниш Ти милостиво,
з людиною непорочною – за непорочністю її,
чистому серцем Свою чистоту Ти являєш,
а безчесному – Своє вміння протистояти йому.
Бо бідних людей Ти рятуєш,
а гордовитих очі свої потупити примушуєш.
З милості Твоєї світильник мій світить –
ГОСПОДЬ, Бог мій, темряву мою на світло звертає.
З Тобою можу розбити будь-яке військо,
з Богом моїм на стіну неприступну можу піднятися.
Бог – досконалий шлях Його,
слово ГОСПОДА вогнем випробувано.
Він – щит для всіх, хто в Ньому притулок знаходить.
Бо хто Бог, крім ГОСПОДА,
і хто Захисник, крім Бога нашого?
Бог підперезує мене силою,
шлях мій безпечним робить.
Бог зробив ноги мої швидкими, як у оленя,
і твердо на висотах поставив мене.
Битися Він навчає руки мої,
м’язи мої – натягувати лук найміцніший.
Ти щит Свій рятівний даруєш мені,
підтримуєш мене сильною рукою Своєю,
Ти зійшов до мене, щоб возвеличити мене.
Тільки з Тобою крок мій широкий,
хода моя впевнена.
Переслідую я ворогів моїх і наздоганяю їх,
і не повертаюся, доки не розправлюся з ними.
Вражаю їх: під ноги мої падають вони
і піднятися не можуть.
Ти підперезав мене силою для війни,
усіх повсталих на мене підкорив мені.
Ворогів моїх Ти у втечу звернув,
моїх ненависників я знищив.
Вони волали про допомогу, але ніхто не врятував їх,
до ГОСПОДА волали, але Він не відповів їм.
Тоді я прахом пустив їх за вітром,
розкидав, як бруд вуличний.
Ти позбавив мене від повстань народних;
на чолі племен поставив мене,
і люди, яких я не знав, служать мені нині.
Іноземці раболіпствують переді мною,
за першим словом підкоряються мені.
Розгублені й тремтячі,
виходять іноплемінники з укриттів своїх.
Живий ГОСПОДЬ! Слава Йому, скелі моїй!
Нехай буде піднесений Бог спасіння мого!
Бог, що відплачує ворогам моїм за мене,
що підкорює мені народи,
Той, хто рятує мене від ворогів моїх,
Ти підніс мене над тими, хто повставав проти мене,
від людей, що чинять насильство, позбавив.
А тому прославлю Тебе, ГОСПОДИ, серед народів,
ім’я Твоє оспівувати буду.
Здобувати перемоги великі даєш Ти царю
і милість надаєш помазаникові Своєму, Давидові,
і нащадкам його навіки”.