П‘ятий псалом
Почуй, ГОСПОДИ, слова мої,
стогнанням моїм прислухайся!
До крику мого прислухайся,
Царю мій і Боже мій,
бо до Тебе підноситься молитва моя!
Уже на світанку Ти чуєш, ГОСПОДИ, голос мій,
на зорі вже готую я жертву Тобі
і до Тебе в очікуванні відповіді погляд спрямовую.
Бо Ти – не такий Бог, якому гріховність приємна.
Той, хто робить зле, не зможе бути гостем Твоїм,
гордовиті й хвалькуваті не встоять перед очима Твоїми:
усіх, хто шкоду ближнім чинить, Ти ненавидиш
і тих, хто говорить неправду, віддаєш на погибель.
Ті, що жадають крові й живуть обманом
огидні ГОСПОДЕВІ.
А я, за милістю Твоєю великою, до Дому Твого зможу увійти
і, благоговіючи перед Тобою, зможу поклонитися Тобі,
обличчям до святого Храму Твого звернувшись.
ГОСПОДИ, у праведності Своїй
проведи мене серед ворогів, що підстерігають
і шлях, яким ведеш, вирівняй.
Бо немає правди в тому, що вони вимовляють устами:
усередині вони – сама гидота,
рот їхній – зяюча могила;
лестять вони язиком своїм.
Нехай поплатяться вони за це, Боже,
від злих намірів своїх нехай самі ж загинуть.
Відкинь їх за безліч діл їхніх віроломних,
бо вони проти Тебе повстали.
А всі, хто притулок у Тобі знаходить, нехай співають від радості
і радіють навіки.
Ти покровительствуєш їм,
тому радіють усьому, що Ти зробив,
ті, хто любить ім’я Твоє.
Бо Ти, ГОСПОДИ, благословляєш праведника,
Своїм благоволінням, як щитом, захищаєш його.