Про духовну сліпоту
А коли Він проходив, побачив чоловіка, що сліпим був з народження.
І спитали Його учні Його, говорячи: «Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?»
Ісус відповів: «Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з’явились на ньому.
Ми мусимо виконувати діла Того, Хто послав Мене, аж поки є день. Надходить он ніч, коли жаден нічого не зможе виконувати.
Доки Я в світі, Я Світло для світу».
Промовивши це, Він сплюнув на землю, і з слини грязиво зробив, і очі сліпому помазав грязивом,
і до нього промовив: «Піди, умийся в ставку Сілоам, що значить „Посланий“». Тож пішов той і вмився, і вернувся видющим…
А сусіди та ті, що бачили перше його, як був він сліпий, говорили: «Чи ж не той це, що сидів та просив?»
Говорили одні, що це він, а інші казали: «Ні, подібний до нього». А він відказав: «Це я!»
І питали його: «Як же очі відкрились тобі?»
А той оповідав: «Чоловік, що Його звуть Ісусом, грязиво зробив, і очі помазав мені, і до мене сказав: «Піди в Сілоам та й умийся». Я ж пішов та й умився, і став бачити».
І сказали до нього: «Де Він?» Відказує той: «Я не знаю».
Ведуть тоді до фарисеїв того, що був перше незрячий.
А була то субота, як грязиво Ісус учинив і відкрив йому очі.
І знов запитали його й фарисеї, як видющим він став. А він розповів їм: «Грязиво поклав Він на очі мені, а я вмився, та й бачу».
Тоді деякі з фарисеїв казали: «Не від Бога Оцей Чоловік, бо суботи не держить». А інші казали: «Як же чуда такі може грішна людина чинити?» І незгода між ними була.
Тому знову говорять сліпому: «Що ти кажеш про Нього, коли очі відкрив Він тобі?» А той відказав: «Він Пророк!»
Юдеї проте йому не повірили, що незрячим він був і прозрів, аж поки не покликано батьків того прозрілого.
І запитали їх, кажучи: «Чи ваш оце син, про якого ви кажете, ніби родився сліпим? Як же він тепер бачить?»
А батьки його відповіли та сказали: «Ми знаєм, що цей то[…]»
«Але як тепер бачить, не знаємо, або хто йому очі відкрив, ми не відаємо. Поспитайте його, він дорослий, хай сам скаже про себе…»
Таке говорили батьки його, бо боялись юдеїв: юдеї бо вже були змовились, як хто за Христа Його визнає, щоб той був відлучений від синагоги.
Ось тому говорили батьки його: «Він дорослий, його поспитайте».
І покликали вдруге того чоловіка, що був сліпим, і сказали йому: «Віддай хвалу Богові. Ми знаємо, що грішний Отой Чоловік».
Але він відповів: «Чи Він грішний не знаю. Одне тільки знаю, що я був сліпим, а тепер бачу!…»
І спитали його: «Що тобі Він зробив? Як відкрив тобі очі?»
Відповів він до них: «Я вже вам говорив, та не слухали ви. Що бажаєте знову почути? Може й ви Його учнями хочете стати?»
А вони його вилаяли та й сказали: «То ти Його учень, а ми учні Мойсеєві.
Ми знаємо, що Бог говорив до Мойсея, звідки ж узявся Оцей, ми не відаємо».
Відповів чоловік і сказав їм: «То ж воно й дивно, що не знаєте ви, звідки Він, а Він мені очі відкрив!
Та ми знаємо, що грішників Бог не послухає; хто ж богобійний[…]»
«Відвіку не чувано, щоб хто очі відкрив був сліпому з народження.
Коли б не від Бога був Цей, Він нічого не міг би чинити».
Вони відповіли та й сказали йому: «Ти ввесь у гріхах народився, і чи тобі нас учити?» І геть його вигнали.
Дізнався Ісус, що вони того вигнали геть, і, знайшовши його, запитав: «Чи віруєш ти в Сина Божого?»
Відповів той, говорячи: «Хто ж то, Пане, Такий, щоб я вірував у Нього?»
Промовив до нього Ісус: «І ти бачив Його, і Той, Хто говорить з тобою – то Він!…»
А він відказав: «Я вірую, Господи!» І вклонився Йому.
Ін.9.1:38
Про духовну сліпоту:
Чому сліпий, який був сліпий з дитинства, став зрячим, а фарисеї та законники так і не побачили в зціленні сліпого – Божого промислу та слави Його?
Напевно, тому так сталося, що Бога вони бачили в ритуалах, обрядах і законах і все. Зцілення в суботу було не божественно в їхніх очах, тому що порушувало їхнє уявлення і розуміння Бога і Його волі та не вписувалося в їхню картину Божого світу.
Мені здається, вони побоялися виглядати безглуздо в очах простих людей, до яких і прийшов Господь Ісус Христос і яких вони вважали невігласами в пізнанні Бога, а не до них, які були навчені в законі Божому, але не навчені простому – довірі та любові до людей.
Замість того, щоб якось прийти до тями, вони вдалися до образ, ну як завжди і буває в таких випадках, коли ми стикаємося з такими людьми в нашому житті.
Сенс всього цього як завжди простий – Бог у простоті сердечній та довірливості Людині, як у сліпонародженого та прозрілого.
Давайте не будемо і ми такими, як ці фарисеї, і почнемо довіряти людям. Якщо не виходить довіряти, то хоча б не відштовхувати ближнього своєю зневірою від себе.
Від терпіння народжується розуміння, від розуміння щирість, а у щирості любов до ближнього і через любов до ближнього – любов до Бога.
Амінь.
Про духовную слепоту:
Почему слепой, который был слеп с детства стал зрячим, а фарисеи и законники так и не увидели в исцелении слепого – Божьего промысла и славы Его?
Наверное потому так произошло, что Бога они видели в ритуалах, обрядах и законах и всё. Исцеление в субботу было не по божески в их глазах, потому что нарушало их представление и понимание Бога и Его воли и не вписывалось в их картину Божьего мира.
Мне кажется они побоялись выглядеть глупо в глазах простых людей, к которым и пришёл Господь Иисус Христос и которых они считали невеждами в познании Бога, а не к ним, которые были обучены в законе Божьем, но не научены простому – доверию и любви к людям.
Вместо того чтобы устыдятся, они прибегли к оскорблениям, ну как всегда и бывает в таких случаях, когда мы сталкиваемся с такими людьми в нашей жизни.
Смысл как всегда прост – Бог в простоте сердечной и доверчивости Человеку, детскости как у слепорожденного и прозревшего.
Да не будем и мы такими как эти фарисеи, и начнём доверять людям. Если не получается доверять, то хотя бы не отталкивать ближнего своим неверием.
От терпения рождается понимание, от понимания искренность, а в искренности любовь к ближнему и через любовь к ближнему – любовь к Богу.