Про ДОСТОЇНСТВО
І знову Ісус звернувся до них у притчах:
“Уявлення про Царство Небесне може дати те, що сталося з одним царем, який влаштував для сина свого весільний бенкет.
Він послав своїх слуг зібрати гостей, покликаних на бенкет, але ті не захотіли прийти.
Послав він інших слуг, наказавши їм: “Скажіть запрошеним: ось, я приготував обід мій. Бики мої та відгодована худоба заколоті, все готово. Приходьте на весільний бенкет!”
Але ті знову залишили його слова без уваги. Інші з них розійшлися: хто на поле своє, хто в торговельних справах;
ті, що залишилися, схопили слуг його і, поглумившись, убили їх.
Розгніваний цар послав війська свої, наказавши винищити тих убивць, а місто їхнє спалити.
А слугам своїм потім сказав: “Весільний бенкет готовий, але гості, мною запрошені, виявилися його негідними.
Ступайте ж на роздоріжжя і, кого знайдете, кличте на весільний бенкет”.
Слуги пішли по дорогах і зібрали всіх, кого знайшли: і злих, і добрих. Зал наповнився нарешті гостями.
Але коли цар увійшов подивитися на тих, хто зібрався, він побачив там чоловіка, одягненого не у весільний одяг,
і запитав його: “Друже! Як сталося, що ти увійшов сюди не у весільному одязі?” Той мовчав.
Тоді цар наказав слугам: “Зв’яжіть йому руки й ноги, і викиньте його геть, у темряву, бо там буде плач і скрегіт зубовний”.
Бо багато покликаних, але мало обраних”.
Мф.22:1-14
Цар влаштовує шлюбний бенкет для свого сина, посилає за покликаними одного разу, посилає двічі, не йдуть через життєві турботи: той зайнявся господарством, той торгівлею. Зроблено нове запрошення в інших місцях, і шлюбна палата наповнилася.
Між ними виявився один не одягнений по шлюбному, і тому був вигнаний. Сенс притчі зрозумілий. Шлюбний бенкет – Царство Небесне; запрошення – проповідь Євангелія; ті, хто відмовився, – ті, хто зовсім не увірував; неодягнений у шлюбний одяг – той, хто увірував, але не жив у вірі.
До якого розряду хто з нас належить, сам усякий розбери. Що ми покликані, це ясно, але чи віруючі? Адже можна бути і серед віруючих, під загальним їхнім ім’ям, без віри. Інший зовсім не думає про віру, немов немає її; інший дещо відає про неї і задоволений; інший криво тлумачить віру; інший зовсім вороже ставиться до неї, а всі значаться в колі християн, хоч у них рівно нічого немає християнського.
Якщо ти віруєш, – розбери, чи узгоджуються з вірою почуття твої, справи твої, – вбрання душі, заради яких Бог бачить тебе шлюбно або нешлюбно вдягненим. Можна знати віру добре і ревнувати за нею, а в житті служити пристрастям, одягатися, тобто, в соромницьке вбрання душі гріхолюбної.
Амінь 🙏