Підходьте і їжте
Євангеліє від Іоанна. Розділ 21
Пізніше знову з’явився Ісус Своїм учням. Це сталося біля моря Тиверіадського.
Там зібралися разом Симон Петро, Фома, що зветься Близнюк, Нафанаїл із Кани, що в Галілеї, сини Зевєдєєєви та двоє інших Його учнів.
Симон Петро сказав їм: “Піду ловити рибу”.
“І ми йдемо з тобою”, – сказали інші. Вони вийшли і сіли в човен, але тієї ночі не зловили нічого.
А на світанку Ісус уже стояв на березі. Але учні не впізнали Його.
“Друзі, зловили хоч що-небудь на сніданок?” – запитав їх Ісус.
“Нічого”, – відповіли вони.
“А ви закиньте сітку праворуч від човна, – сказав Він їм, – і зловите”. Закинули вони сітку і не могли витягнути її – так багато виявилося в ній риби.
Тоді учень, якого особливо любив Ісус, сказав Петру: “Це Господь!”
Почувши, що це Господь, Симон Петро тут же накинув на себе верхній одяг (він був роздягнений), зав’язав його і стрибнув у воду.
Інші ж учні, тягнучи сітку, повну риби, припливли на човні (були вони недалеко від берега: близько двохсот ліктів).
Вийшовши на берег, побачили вони розкладене палаюче вугілля і рибу, що лежала на ньому. Був там і хліб.
Ісус сказав їм: “Принесіть і тієї риби, що зараз упіймали!”
Симон Петро піднявся в човен і витягнув сітку на берег. У ній було 153 великих риби – і за такого улову сітка не порвалася!
Сказав Ісус учням: “Підходьте і їжте”. Учні знали, що це Господь, і хоч бажали отримати тому підтвердження, жоден із них не наважився запитати Його: “Хто Ти?”
Ісус підійшов, узяв хліб і роздав його їм, також і рибу.
Це вже втретє після воскресіння Свого з мертвих з’явився Ісус учням.
Коли вони поїли, Ісус запитав Симона Петра: “Симоне, сину Іоанна, чи любиш ти Мене більше, ніж вони?”
“Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе”, – відповів той.
“Тоді дбай про ягнят Моїх!” – сказав йому Ісус.
І знову, вдруге, запитав Він Петра: “Симоне, сину Іоанна, чи любиш ти Мене?”
Петро відповів: “Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе”.
“Паси овець Моїх”, – сказав йому Ісус.
І втретє запитав Ісус Петра: “Симоне, сину Іоанна, чи любиш ти Мене?”
Петро був сильно засмучений тим, що Ісус втретє запитав його: “Чи любиш Мене?”, і відповів Йому: “Господи, Ти все знаєш! Ти знаєш, що я люблю Тебе”.
“Піклуйся про овець Моїх! – сказав йому [Ісус]. –
І повір Мені, поки ти молодий був,
ти сам оперізувався і йшов, куди хотів.
А будеш старий, простягнеш руки свої,
і інший опояше тебе, і поведе туди, куди не хочеш ти”.
(Давав зрозуміти Він цими словами, якою смертю Петро прославить Бога.) Потім сказав Іісус Петру: “Ходімо зі Мною!”
Обернувшись, Петро побачив, що той учень, якого особливо любив Ісус, іде слідом за ними. (Це був той самий учень, який схилився під час вечері на груди Ісуса і запитав: “Господи, хто ж зрадить Тебе?”)
Побачивши його, Петро запитав Ісуса: “Господи, а що буде з ним?”
Відповів йому Ісус: “Навіть якби забажав Я, щоб залишався він живим, доки Я не повернуся, що тобі до цього? Ти йди за Мною!”
Серед братів пройшла тоді чутка, що учень цей не помре. Але Ісус не сказав, що той не помре, Він сказав тільки: “Навіть якби забажав Я, щоб залишався він живим, доки Я не повернуся, [що тобі до цього]?”
Учень, про якого Ісус сказав це, він і ручається за все написане тут, і ми знаємо, що свідоцтво його вірне.
Є й багато чого іншого, що зробив Ісус, і якби записати все це докладно, думаю, весь світ не вмістив би написаних книг.
Переклад: padrelive