Насичення голодних
Вийшовши на берег, Ісус побачив натовп людей і, зглянувшись на них, зцілив тих, хто був з них хворий.
Коли ж настав вечір, підійшли до Нього учні і сказали: «Місце це пустельний, і час вже пізній : відпусти народ. Нехай сходять люди до селищ і куплять собі їжі».
«Не треба йти їм, — заперечив [Ісус]. — Ви дайте їм їсти!
“У нас, – сказали вони, – тут немає нічого, крім п’яти хлібів і двох риб”.
“Принесіть мені їх сюди”,—відповів Він.
Наказавши людям розташуватися на траві, Ісус узяв п’ять хлібів і дві риби, підняв очі до неба і промовив молитву подяки, потім почав розламувати хліб і давати його учням, а вони — народу.
Усі їли і наситилися; і тим, що лишилося, наповнили дванадцять кошиків.
А всіх, хто їв, було близько п’яти тисяч — і це тільки чоловіків, за винятком жінок та дітей.
Відразу після цього Ісус наполягав, щоб учні сіли в човен і, не чекаючи, поки Він відпустить народ, перейшли на інший берег.
Мт. 14.14:22
Перед чудесним насиченням п’яти тисяч чоловік, учні Господні хотіли, щоб народ був відпущений, але Господь сказав їм: «Не треба йти їм, ви дайте їм їсти».
Завчимо це слово, і щоразу, як ворог, навіятиме нам відмовити прохаючому, говоритимемо від Господа: «Не треба їм йти, ви дайте їм їсти» — і дамо, що знайдеться під рукою.
Багато відбиває ворог бажанню благотворити, кажучи, що той, хто просить, може бути не вартий, щоб йому подано було, а ось же Господь не розбирав гідності возлежачих: усіх однаково почастував, а звичайно не всі були однаково Йому віддані; були, можливо, й такі, що потім кричали: «розіпни!».
Таким є Божий промисел про нас: «Він наказує сонцю Своєму сходити над злими і добрими і посилає дощ на праведних і неправедних» (Мф. 5:45)