Greyhound (2020)- цікавий приклад поєднання реалістичної військової драми з образною притчою на життя пастиря.
Я не зовсім згоден з оцінкою колег з Flashforward Magazine які оцінили стрічку 5/10, і навіть злі “Томати” дали кінострічці 78% а IMDB 7/10. По-перше, сама книга, яка є першоджерелом називається “Добрий пастир”, головний корабель “Хортиця”, а головний ворожий підводний човен “Вовк”. Отже, фільм про захист “овець” від “вовків” (і тут кілька рівнів значення).
Сам фільм досить детально відтворює реалії того часу (крім залякувань німцями по радіозв’язку)
По-друге, фільм створює постійне відчуття напруги, через обмежений час та постійний відлік, через постійні атаки, які навіть не дають поїсти капітану Краузу. Також ми бачимо. що скорочуються набої та збільшуються втрати. З передаванням відчуття напруги та інтенсивності, справилися добре.
По-третє, фільм через зйомки на справжньому кораблі, та клаустрофобічну більшу частину подій на рубці, добре формує персоналістичний акцент. Фільм про капітана, про його відносини з екіпажем, колегами з інших військових і транспортних кораблів. Про його відносини з коханою, про його відносини з Богом. Більшість цих аспектів передаються через деталі: фото, закладки, цитати, стенограми, розбиту чашку кави, кров від взуття, чхаючого помічника, прапори на трунах, та тіло, яке важко зкинути за борт і т.д. Який образ капітана ми бачимо? Його поважає його команда, вони його цінують, вони його слухають, вони про нього піклуються. Це перше завдання. але вже в ньому проявляється глибоке лідерство. Так само і капітан. Йому приходиться швидко приймати важкі рішення, які можуть коштувати багато життів. Деякі рішення неправильні, деякі життя втрачені, постійно відчувається ризик прийнятих рішень і надія на краще в найближчі години. Він поводить себе впевнено, хоч відчуваються і сумніви і скорбота. Шлях до безпеки не ідеальний, але ті хто живі завдяки рішенням капітана святкують це досягнення. А він дякує Богу за цей етап.
Капітан просто любить свою кохану, просто молиться, просто спілкується з оточуючими. Оця його простота і підкуплює, а Хенкс це вміло передав (все ж сам писав сценарій). І ми розуміємо, що він відповідально готувався, бо його поведінка дивує всіх, враховуючи що це його перший досвід патрулювання в “Ямі”.
Чи є недоліки? Видно, що надихалися “Данкьорком” Нолана, та “Саллі” Іствуда. Видно, що заради інтенсивності спростили арку героя, видно, що хотіли трішки спіймати хайпу на патріотизмі. Ну й спецефекти могли бути кращі. Але це не фейл, просто не найкращий фільм, але й не фейл.