Кому ви пробачите гріхи, тому вони простяться, а на кому залишите, на тому вони й залишаться
Євангеліє від Іоанна. Розділ 20
У перший день тижня, рано вранці, коли ще було темно, прийшла до гробниці Марія Магдалина. Камінь від входу в гробницю був відвалений. Побачивши це,
вона побігла, знайшла Симона Петра та іншого учня, якого Ісус особливо любив, і сказала їм: “Забрали Господа нашого з гробниці, а де поклали Його – не знаємо!”
Петро і той учень одразу ж вийшли з дому і поспішили до гробниці.
Спочатку вони бігли разом, але той учень, який біг швидше, ніж Петро, опинився першим біля гробниці.
Нахилившись, він зазирнув у склеп і побачив похоронні пелени, що лежали там, але всередину він не ввійшов.
Тут слідом за ним прибіг і Симон Петро. Він увійшов у гробницю й побачив там і поховальні пелени,
і хустку, якою пов’язують голову небіжчика. Хустка була згорнута і лежала не разом із пеленами, а окремо від них.
Тоді й учень, який прибіг до гробниці першим, увійшов до неї. Він теж усе побачив і повірив.
(Тоді вони ще не розуміли, що, за Писанням, Ісус мав воскреснути з мертвих).
Після цього учні повернулися додому.
А Марія стояла біля гробниці і плакала. Обливаючись сльозами, вона заглянула, нахилившись, у гробницю
і побачила двох ангелів у білому одязі. Вони сиділи там, де колись лежало тіло Ісуса: один – в узголів’ї, а інший – у ногах.
“Що ти плачеш, жінко?” – запитали вони Марію.
“Забрали Господа мого, і не знаю, де поклали Його”, – відповіла вона.
Сказавши це, вона озирнулася і побачила Ісуса, що стояв позаду неї. Але вона не впізнала Його.
“Що ти плачеш, жінко? – запитав Ісус. – Кого шукаєш?”
“Пане, – сказала вона, думаючи, що це садівник, – якщо це ти забрав Його, то скажи, де поклав Його, і я заберу Його”.
“Маріє!” – покликав Ісус.
“Раввуні!” – вигукнула вона і повернулася до Нього. (Сказано це було по-єврейськи і означало “Учитель”).
“Не торкайся Мене, – зупинив її Ісус, – адже Я ще не сходив до Отця. Піди до братів Моїх і скажи: “Я сходжу до Того, Хто Отець Мій, і Хто Отець і ваш Отець також, Він Бог Мій і ваш Бог”””.
Марія Магдалина поспішила до учнів і сказала: “Я бачила Господа”. І вона передала їм усе те, що сказав Він їй.
Увечері того ж першого дня тижня, коли учні Його зібралися разом і зі страху перед юдейською владою замкнули двері, раптом прийшов Ісус, став серед них і сказав їм: “Мир вам!”
Сказавши це, Він показав їм і руки Свої, і бік Свій. Учні були у нестямі від радості, коли побачили Господа.
“Мир вам! – повторив [Ісус]. –
Як Мене Отець послав,
так і Я посилаю вас”.
Сказавши це, дмухнув Він на них і додав:
“Прийміть Духа Святого!
Кому ви пробачите гріхи, тому вони простяться,
а на кому залишите, на тому вони й залишаться”.
Фома ж на прізвисько Близнюк, теж один із Дванадцяти, не був із ними, коли приходив Ісус.
І він, коли інші учні говорили йому: “Ми бачили Господа”, сказав: “Не повірю, доки сам не побачу на руках Його ран від цвяхів і не торкнуся їх пальцем, доки не вкладу руку мою в рану в Нього на боці”.
Через вісім днів знову були Його учні разом. Тепер був із ними і Фома. Раптом знову прийшов до них Ісус, хоча й були замкнені двері. Став Він серед них і сказав: “Мир вам!”
А потім Він звернувся до Фоми: “Ось руки Мої, доторкнися до них пальцем твоїм. Простягни руку свою і вклади її в рану Мою на боці. Не сумнівайся більше, але вір!”
“Господь мій і Бог мій!” – вигукнув Фома.
А Ісус сказав йому:
“Ти тому повірив, що побачив Мене?
Блаженні ті, хто повірив, не побачивши”.
Багато й інших знамень, які не описані в книзі цій, створив Ісус перед учнями [Своїми].
А про це написано, щоб повірили ви, що Ісус є Месія, Син Божий, і щоб, віруючи, здобули життя в ім’я Його.
Переклад: padrelive