КАДІЇВСЬКІ МІНІСТРИ

37

КАДІЇВСЬКІ МІНІСТРИ

КАДІЇВСЬКІ МІНІСТРИ Кадиевка Стаханов
Пам‘ятник А.Г.Стаханову

Кадіївка – невеличке містечко на Луганщині. З дивною назвою, незрозумілою, щодо якої в канонічній більшовицькій книзі про історію міста, авторства Лопатіна, наведено, з пальця висмоктану версію, про міфічного Кадія. Насправді Кадіївка – тюрська назва, залишена від булгар, котрі були союзниками хозар і проживали в донецькому степу. Взагалі булгари-скіфи залишили велику кількість топонімів від Сяну до Дніпра, якими користуються українці, не розуміючи сенсу цих назв. Булгари, уже за нової ери, під тиском навали слов’ян, перейшли на лівий берег Дніпра і влилися до Хозарського каганату.

А українцям, крім топонімів, дісталися булгарські традиції – вишивка та народна пісня. В інших братів-слов’ян таких традицій немає. Чому вони є в українців? Тому, що не всі булгари мігрували, частина асимілювалася зі слов’янами, зберігши традиції вишивки і пісні, саме на українській території. Так от, назви на кшталт Кадіївки існують і в правобережній Україні, і в Поволжі. «Каді» – сват. То ж всі ці назви аналог «Сватово». Але мій нарис не про це…

Давно вже я звернув увагу, що іноді вихідці з нашої Кадіївки стають міністрами. І таке відбувалося не так вже й рідко, як на таке невелике місто. Очевидно, цей конгломерат генотипів, замішаний на приїжджому населенні, продукував ініціативних людей, яким було затісно в глибинці і вони виривалися в столиці. Хто ж вони?

1. Хрунічев Михайло Васильович (22.03.(04.04).1901, Шубінський рудник, нині м . Кадіївка Луганської області – 02.06.1961, м. Москва, похований біля Кремлівської стіни), державний діяч. Організатор оборонної промисловості СРСР: заступник наркома авіапромисловості (1938), перший заступник наркома боєприпасів СРСР (1942-1946). В подальшому міністр авіапромисловості СРСР (1946-1953), перший заступник міністра середнього машинобудування (1953-1955), заступник голови Ради Міністрів СРСР (1955-1957, 1961). Герой Соціалістичної Праці (1945), лауреат Державних премій СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР (1946-1950, 1958-1961). Як бачимо, «піднявся» Хрунічев після хвилі репресій в парт-госп активі 1937р. На перші ролі не висовувався, тому мабуть і вижив при всіх царях. Але прожив мало – 60 років. Ну, мабуть, палив багато, нервував…

2. Ну, можливо, другим можна порахувати Олексія Стаханова. Вам про нього і без мене все відомо. Міністром він не був, але в міністерстві важкої промисловості СРСР працював, начальником відділу. Не міністр, але думаю, можна прирівняти, враховуючі певну прихильність фортуни до нього.

3. Щолоков Микола Онисимович (13 (26) листопада 1910, станція Алмазна (нині у складі м. Кадіївка), Луганська область — 13 грудня 1984, Москва) — радянський державний діяч, міністр внутрішніх справ СРСР (1966–1982), генерал армії (1976). Доктор економічних наук (1978). Кандидат у члени ЦК КПРС (1966–1968). Член ЦК КПРС (1968–1983), Герой Соціалістичної Праці (1980, позбавлений звання у листопаді 1984). Депутат Верховної Ради СРСР 4—10-го скликань. Почав робити більшовицьку кар’єру в Дніпропетровську, де ще до війни працював головою Дніпропетровського міськвиконкому. Там же пересікся з Брежневим.

Крім партійної кар’єри , уже в післявоєнний час побував заступником міністра легкої промисловості СРСР. Коли Брежнєв керував в Молдавії, то забрав Щолокова до себе другим секретарем ЦК. А коли вже Брежнев став генсеком в 1966р, то Щолоков став міністром внутрішніх справ СРСР. 17 грудня 1982 — через місяць після смерті Брежнєва Микола Щолоков був звільнений з поста міністра у зв’язку з розслідуванням з приводу корупції, розпочатим за наказом нового керівника СРСР Ю.Андропова. Проведена за вказівкою нового міністра внутрішніх справ СРСР В. В. Федорчука комплексна перевірка діяльності МВС СРСР у період керівництва Щолокова виявила велику кількість зловживань. 19 лютого 1983 дружина Щолокова, Світлана Володимирівна, наклала на себе руки. 15 червня 1983 Миколу Щолокова вивели з ЦК КПРС, 6 листопада 1984 року його позбавили звання генерала армії, а 10 листопада — звання Героя Соціалістичної Праці. 7 грудня 1984 року Щолоков був виключений із лав КПРС. Через 6 днів він застрелився з мисливської рушниці. Як бачимо, Щолоков прожив довше за Хрунічева – 72 роки. Мабуть палив нещадно.

 

До речі, коли керівником міліції області був наш земляк Науменко, він заснував музей Щолокова в Алмазній. Але найбільше до музейної справи Щолоков долучився тим, що подарував місту частину власної колекції живопису, яка стала основою для міського художнього музею. Також Щолоков «тримав дах» над Алмазнянським «Холодильником». Ну, що б ОБХСС там крадіжок ковбаси не викрила. Але про це мені майже нічого не відомо.

3. Фо́кін Віто́льд Па́влович (нар. 25 жовтня 1932, с. Новомиколаївка, тодішня Дніпропетровська область, УСРР) — український радянський державний діяч, Прем’єр-міністр України (23 жовтня 1990 — 1 жовтня 1992). Як бачимо, він по народженню не наш земляк. Але в Кадіївці працював. Від серпня 1963 до вересня 1971 року: працював заступником начальника комбінату «Донбасантрацит» у Красному Лучі, керуючим тресту «Первомайськвугілля» в Первомайську, головним інженером комбінату «Ворошиловградвугілля» в Стаханові, начальником комбінату «Свердловантрацит». Під час первомайсько-стахановського періоду проживав в Кадієвці. Коли саме він працював в Кадієвці, мені не відомо. А бажано б уточнити цю інформацію. Мені інший кадіївський міністр (про нього нижче) Сенников Ю.В., розповідав, як з Фокіним на «підвищених тонах» працювали в Кадіївці. Живий досі, мабуть не палив все життя.

4.Сенников Юрій Володимирович (1924р.н. Кемеровська обл. – 200? м.Кадіївка). Це абсолютно не наш земляк, але довго працював і помер в Кадіївці. Був заступником міністра вугільної промисловості Казахстану. Тому, хоч він і не кадіївський, я його зараховую до кадіївських міністрів. Він мав слабкість вважати себе онуком Сталіна. Там була така історія. Бабця народила його батька від «політичного» грузина на засланні. Якщо врахувати, що в першому засланні Сталін був в 1903р в Іркутській області, то теоретично батько Сенникова у 2024р мав би 19-20 років. Що робить цю версію правдоподібною. Бабця з батьком Сенникова перебралася в Кемеровську область і ніяких зв’язків з грузином не залишилося. На новому місці вже Юрій Володимирович і народився. І ще одне, на користь цієї версії: і його батько, і Сенников були дуже схожі на Сталіна. Це я можу засвідчити – Юрій Володимирович був схожий на Сталіна. В 1941-м, відразу після шкільного випускного, пішов добровольцем і воював всю війну танкістом. Потім закінчив Дніпропетровський гірничий інститут. Працював в Казахстані директором збагачувальної фабрики. Його підвищили до заступника міністра вугільної промисловості Казахстану. Але не надовго. Як він сам мені розповідав, він став «погано себе вести» і його швиденько «поставили на місце» – відправили на збагачувальну фабрику в Луганську область. Так він опинився в Кадіївці. Пив, палив, чорті чим займався. Чудова людина.

5.Морозов Костянти́н Петро́вич (нар. 3 червня 1944, селище Лозова Павлівка (нині м. Брянка), Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР) — радянський та український воєначальник, державний діяч України, генерал-полковник (18 вересня 1991)[1], перший Міністр оборони України (вересень 1991 — жовтень 1993). Надзвичайний і повноважний Посол України (2005).
Брянка – це колонія Кадіївки. Тому він також кадіївський міністр.
6.Іоффе Юлій Якович (10 грудня 1940, Луганськ, Українська РСР) — український політик, народний депутат України, член Партії регіонів. Жовтень 1992 — червень 1993 — Віцепрем’єр-міністр України з питань паливно-енергетичного комплексу[6][7]. З червня 1993 — керівник торговельно-економічної місії в складі Посольства України в США. Позаштатний радник президента України з питань паливно-енергетичного комплексу (грудень 1994 — січень 2000).
Про Іоффе багато відомо. Не буду витрачати тут час.

7.Копилов Вадим Анатолійович (нар. 19 вересня 1958, м. Стаханов Луганської області) — український державний діяч.
Обіймав посади заступника голови ДПА, заступника міністрів вугільної промисловості, фінансів, першого заступника міністрів палива та енергетики, фінансів, економічного розвитку і торгівлі України. Голова правління НАК «Нафтогаз України» у 2000 — 2002 роках.

Тут багато відомо, є у Вікіпедії. Але багато чого і не відомо. Тесть музиканта Хливнюка (можливо колишній). Дочка спільно з онучкою Дмитра Павличка володіють видавництвом «Основи».

8.Тополов Віктор Семенович Тополов (нар. 21 грудня 1945, смт Агапівка, Челябінська область, Російська РФСР, СРСР) — український політик. Член Президії Єдиного центру (з березня 2008), перший заступник голови (з липня 2008). Міністр вугільної промисловості України (2005–2006).

9.Демішкан Володи́мир Фе́дорович (16 листопада 1949, Новоархангельськ) — український чиновник, народний депутат 6 і 7-го скликання, голова Державної служби автомобільних доріг «Укравтодор» (у 2001—2004 роках, у 2006—2007, і від травня 2010). Член Партії регіонів. Голова САДу – це рівнень міністра однозначно. Довго був начальником АТП в Брянці. А Брянка – це ж в орбіті Кадіївки. Це наша колонія. Колись, по лінії міськкому партії Брянка підпорядковувалася Кадіївському міськкому КПРС.

Ігор Орел

Subscribe
Notify of
guest
0 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments