І як Я, посланий у світ вічно живим Отцем, Ним живу, так і той, для кого Я став їжею, житиме Мною

30

І як Я, посланий у світ вічно живим Отцем, Ним живу, так і той, для кого Я став їжею, житиме Мною

Євангеліє від Іоанна. Розділ 6

Після того Ісус вирушив на інший бік Галілейського (по-іншому – Тиверіадського) моря.

За Ним слідував великий натовп: люди бачили чудеса, які Він творив, зцілюючи хворих.

Ісус піднявся на гору і сів там з учнями Своїми.

Наближався Великдень, свято юдейське.

Озирнувшись і побачивши, що до Нього наближається великий натовп, Ісус запитав Филипа: “Де б купити хліба, щоб нагодувати їх?”

Сам-то Він знав уже, що зробить, а запитав для того, щоб випробувати учня.

“Не вистачить і двохсот денаріїв, щоб кожному хоч трохи хліба дісталося”, – відповідав Филип.

Тоді Андрій – один з учнів, брат Симона Петра, – сказав Ісусові:

“Є тут в одного хлопчика в натовпі п’ять невеликих ячмінних хлібів і дві рибки. Але що це на такий натовп?”

“Нехай усі сядуть!” – сказав Ісус. Там було багато трави, і люди (серед них тільки чоловіків було тисяч п’ять) розташувалися на ній.

Тоді Ісус узяв хліби і, подякувавши Богові, дав тим, хто розташувався на траві. Те саме зробив Він і з рибою, і їли всі, скільки хотіли.

Коли люди наситилися, Ісус сказав учням: “Зберіть те, що залишилося, щоб ніщо не пропало!”

Ті зібрали все, що залишилося нез’їденим від п’яти наламаних ячмінних хлібів, і наповнили цим цілих дванадцять кошиків.

Побачивши, яке диво створив Ісус, люди почали говорити: “Воістину, Він і є той Пророк, про Котрого сказано, потрібно прийти Йому у світ”.

Ісус зрозумів, що вони хотіли б заволодіти Ним, щоб проголосити Його своїм царем, і знову пішов один на гору.

Увечері учні Його спустилися до моря

і, сівши в човен, вирушили через море в Капернаум. Потемніло, і не було з ними Ісуса.

А море тим часом розбушувалося від сильного вітру.

Вони пропливли вже досить багато, милі дві-три, коли побачили раптом Ісуса, що йшов до них по воді. Він наближався до човна. Страх охопив учнів.

Але Він, заспокоюючи їх, сказав: “Це Я, не бійтеся!”

Вони хотіли було взяти Його в човен, але човен тієї ж миті опинився біля берега, до якого прямував.

Другого дня люди, які залишилися на протилежному березі моря, раптом усвідомили, що там був лише один човен, і що Ісус не сідав до нього з учнями Своїми, а вони відпливли самі.

З Тиверіади тим часом прибули інші човни. Вони пристали до берега біля того місця, де народ їв хліби, над якими виголосив Господь подячну молитву.

Коли ж люди побачили, що немає вже там ані Ісуса, ані учнів Його, вони сіли в човни, що прийшли, і попливли до Капернаума шукати Його.

Знайшовши Ісуса на іншому березі моря, вони запитали: “Равви, коли ж Ти прибув сюди?”

Ісус відповів:
“Ось що скажу Я вам, не тому шукаєте ви Мене,
що бачили знамення,
а лише тому, що їли хліб і наситилися.

А вам треба більше трудитися не заради тлінної їжі,
а заради тієї, що вічне життя в собі несе.
Їжу цю дасть вам Син Людський,
бо відзначив Його печаткою Своєю Бог Отець”.

Тоді запитали вони Його: “Що ще мусимо ми виконати, щоб робити нам угодні Богові справи?”

“Робити угодне Богові, – відповів їм Ісус, – означає вірити в Того, Кого послав Він”.

Але знову приступили вони до Нього: “Яке ще створиш Ти знамення, щоб, побачивши його, повірили ми Тобі? Що можеш ще Ти зробити?

Отці наші їли в пустелі манну небесну. Про неї в Писанні говориться: “Дав Він їм у їжу хліб із Неба””.

“Повірте, – відгукнувся на це Ісус, –
не Мойсей дав вам хліб із Неба,
але Отець Мій, тільки Він дає вам справжній хліб,
хліб небесний.

Хліб, що дає Бог, з Неба сходить
і дарує світові життя”.

“Пане, – попросили вони, – ось такий і давай нам хліб завжди!”

Ісус же сказав:
“Я – хліб життя.
Ніхто з тих, хто приходить до Мене, не буде голодним,
і той, хто вірить у Мене, ніколи не буде знемагати від спраги.

Але Я вже говорив вам:
хоч і бачили ви [Мене], все ж не вірите Мені.

Усі, кого посилає до Мене Отець, прийдуть до Мене,
і нікого з тих, хто прийде до Мене, Я не відкину.

Я ж не для того зійшов із Неба,
щоб робити все за Своєю волею,
але щоб виконати волю Того, Хто послав Мене.

І з волі Того, Хто Мене Послав
не повинен Я нічого втратити з того,
що дав Він Мені, –
повинен усіх воскресити Я [в] останній День.

Так угодно Отцеві Моєму,
щоб кожен, хто бачить Сина і вірить у Нього,
вічне життя знайшов;
Я воскрешу його [в] День останній”.

Слова Ісуса: “Я – хліб, що зійшов із Неба”, викликали нарікання в іудеїв.

“Та це ж Ісус, син Йосипа! – говорили вони. – Адже ми знаємо Його батька і матір. Як Він може говорити про Себе: “Я з Неба зійшов”?”

“Що нарікаєте?! – відгукнувся Ісус. –

Ніхто не прийде до Мене,
якщо не приведе його Отець, що послав Мене.
Того ж, хто до Мене прийде, воскрешу Я в День останній.

Адже написано в пророків: “Усі вони Богом будуть навчені”.
Кожен, хто чує Отця і вчиться в Нього, приходить до Мене.

Це не означає, звичайно, що хтось бачив Отця,
крім Того, хто Сам від Бога і бачив Бога Отця.

Запевняю вас:
вічне життя знайшов кожен, хто вірить у Мене.

Я – хліб життя.

Батьки ваші, хоч і їли манну в пустелі,
все ж померли вони.

А Я кажу вам про хліб, що сходить із Неба:
хто буде їсти його, ніколи не помре.

Цей хліб живий – Я, що зійшов із Небес;
хто їсть цей хліб, жити буде вічно.
Хліб, який Я дам, – це плоть Моя.
Віддаю її, щоб світ міг жити”.

Тоді юдеї заспорили між собою. “Як може Він дати нам їсти [Свою] плоть?” – обурювалися вони.

На це так відповів їм Ісус:
“Якщо не будете їсти плоть Сина Людського
і пити кров Його,
не буде у вас життя, повірте Мені.

Хто плоть Мою їсть і п’є Мою кров,
вже вічним життям живе,
і в День останній Я воскрешу його.

Плоть Моя – це справжня їжа,
і кров Моя – справжнє пиття.

Хто плоть Мою їсть і п’є Мою кров,
той живе в Мені, і Я – в ньому.

І як Я, посланий у світ вічно живим Отцем, Ним живу,
так і той, для кого Я став їжею, житиме Мною.

Це хліб, що зійшов із Небес.
Але не той, що їли отці: хоч і їли вони його, все ж померли.
Це хліб, куштуючи який, усякий житиме вічно”.

Ось що говорив Ісус, коли навчав присутніх у капернаумській синагозі.

Почувши таке, навіть багато хто з Його учнів зніяковів: “Нестерпно те, що Він говорить! Хто може слухати таке?”

Ісус, хоча ніхто не говорив Йому про те, знав про їхній ропіт; Він сказав їм: “І це-то збентежило і так глибоко зачепило вас?!

Що ж тоді буде, коли побачите Сина Людського, що підноситься туди, де був Він раніше?

Дух животворить,
плоть тут ні до чого;
Слова, які сказав Я вам, – дух і життя.

Однак є серед вас такі, хто не вірить”. Від самого початку знав Ісус, хто не вірить у Нього і хто Його зрадить,

і тому закінчив так: “Ось тому Я вам і сказав: “Ніхто не може прийти до Мене, як тільки Отець Мій не дасть йому цього”.

Багато хто [з] учнів Його після того залишив Його і більше не ходив з Ним.

Тоді Ісус запитав у Дванадцяти: “Чи не хочете піти й ви?”

Але Симон Петро заперечив: “Господи, до кого підемо? Слова Твої – слова вічного життя слова;

ми повірили й пізнали, що Ти Святий, що від Бога прийшов”.

Тоді сказав Ісус: “Чи не Я обрав вас, усіх Дванадцятьох? І все ж один із вас – диявол!”

Про Юду говорив Він, про сина Симона Іскаріота: один із Дванадцяти, той збирався зрадити Ісуса.

Переклад: padrelive

Subscribe
Notify of
guest
0 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments