Хрещення Господнє: місце на Йордані, де хрестився Ісус, перетворять на грандіозний центр туризму
Сьогодні річці Йордан явно бракує біблійного масштабу, що, однак, не зупиняє 200 тисяч прочан, які щороку приїжджають до місця, де зародилася традиція християнського хрещення.
Я стою біля зарослого очеретяним берегом берега і спостерігаю, як віруючі християни зі Сполучених Штатів і Європи по черзі обережно занурюються в каламутні води.
“Якщо ви опинилися в цьому районі, постарайтеся обов’язково сюди потрапити, – каже француз Олівер. – Тут усе дихає історією”.
Американець Марк, який приїхав із Меріленда, сказав, що приїхав “за духовністю, щоб слідувати стопами Ісуса“.
Січень – один із найважливіших місяців у християнському календарі як на Заході, так і на Сході, коли і ті, й інші відзначають свято Богоявлення, хоча й дещо по-різному. Для східних християн це день, коли Ісус Христос був охрещений пророком Іоанном у водах Йордану, а для католиків – ще й спогад про відвідини немовляти Ісуса мудрецями зі Сходу (свято Трьох царів, або День поклоніння волхвів).
Нещодавно Йорданія оголосила про виділення значної суми в 100 млн доларів на будівництво нового грандіозного комплексу для прочан, щоб залучити в Ель-Махтас (у буквальному перекладі “занурення”) мільйон прочан-християн до 2030 року, коли у світі відзначатимуть 2000-річчя виникнення християнства.
На ці кошти автори проєкту хочуть збудувати найбільший паломницький і міжконфесійний центр у регіоні, враховуючи, що річка Йордан та її долина мають релігійне значення не лише для християн, а й для євреїв та мусульман.
Нас завжди тішить, що наші гості та прочани можуть долучитися до діянь Іоанна Хрестителя та Ісуса”, – каже Рустом Мкхджіан, генеральний директор фонду, під управлінням якого перебуває Ель-Махтас.
“Я називаю це “п’ятим євангелієм”, оскільки люди можуть на власні очі побачити ті місця, про які вони читали у чотирьох канонічних євангелістів. Тут відчуваєш себе в самому осередку віри та релігійної історії”, – додає він.
Рустом наводить як приклад медоносне ріжкове дерево, яке дуже люблять бджоли. Місцеві називають його “стручком сарани”. А в Євангелії від Матвія (3:4) йдеться про те, що “Іоанн носив одяг із верблюжого волосу і підперезувався шкіряним поясом, а їжею йому була сарана і дикий мед”.
Місце хрещення, також відоме як Віфанія Заїорданська, є об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Воно розташоване за дев’ять кілометрів на північ від Мертвого моря, найнижчої точки Землі.
У Віфанії археологи виявили споруди римського і візантійського періоду, включно з церквами, каплицями, монастирем, печерами, де жили пустельники, і купальнею, в якій відбувалися хрещення.
Після Шестиденної війни 1967 року і аж до мирного договору між Ізраїлем і Йорданією, укладеного 1994 року, обидва береги річки Йордан були закриті для всіх, крім військових.
Угода встановила кордон по річці Йордан, що і дало можливість провести розкопки.
“Друге відкриття цього місця могло відбутися тільки після укладення миру, – каже Рустом Мхджіан. – Тільки уявіть собі, що довелося розмінувати 11 величезних мінних полів. Десятки тисяч вивезених мін! Погодьтеся, що набагато краще, щоб тут ходили мільйони паломників, а не лежали міни”.
І Ізраїль, і Йорданія хотіли б, щоб більша частина туристів і паломників припадала на їхній бік річки. За останні 20 років Ель-Махтас відвідали три католицькі папи, три патріархи Коптської церкви, а також численні церковні лідери з усього світу.
Багато відомих і заможних людей хрестять у цих водах своїх дітей, і королівський двір Йорданії відправляв святу воду до Британії для хрещень у королівській родині.
Влада Йорданії також дала дозвіл різним християнським конфесіям побудувати тут свої церкви – рідкісне явище для Близького Сходу.
“Просто на душі тепло стає, – сказала мені Шарон зі США, похваливши ініціативу королівської сім’ї мусульманської Йорданії. – У нас насправді багато спільного. Так приємно було дізнатися, що тутешня влада робить усе можливе, щоб кожна церква могла почуватися як вдома в цьому святому місці”.
Генеральний план нового комплексу передбачуваною площею в 1,4 кв. км, який буде побудований поруч з об’єктом ЮНЕСКО, був представлений особисто королем Йорданії Абдаллою.
Самір Мурад очолює некомерційний фонд, який курируватиме втілення плану в життя. Від самого початку проектувальники вирішили відмовитися від будівництва сучасних готелів і перетворення святого місця на своєрідний тематичний розважальний парк.
“Було б нерозумно і нерозумно будувати в такому святому місці звичайну туристичну пам’ятку, – каже він. – У жодному разі не можна забувати, що це – третє за святістю місце в християнстві, тому абсолютно недоречно спотворювати або як би там не було порушувати його суть”.
Замість 5-зіркових готелів туристи і прочани житимуть у глемпінгу, який візуально буде схожим на історичні забудови 2000-річної давності. У ресторанах і закусочних страви готуватимуть з екологічно чистих продуктів місцевого виробництва. Усі кабелі для необхідних комунікацій будуть приховані під землею.
Більша частина комплексу буде відведена під сільське господарство і заповідник для птахів. Автори проєкту вже звернулися до Королівського ботанічного саду К’ю в Лондоні з проханням допомогти їм повернути на цю територію деякі згадувані в Біблії рослини.
Крім того, Йорданія звернулася до урядів і релігійних організацій різних країн із проханням узяти на себе частину витрат на будівництво.
Близький Схід – регіон, де часто трапляються конфлікти, зокрема і з релігійних приводів. Є надія, що ідея нового комплексу послужить гідним прикладом культурного обміну та міжконфесійної гармонії.