Хома невіруючий
Увечері того ж першого дня тижня, коли учні Його зібралися разом і зі страху перед юдейською владою замкнули двері, раптом прийшов Ісус, став серед них і сказав їм: «Мир вам!»
Сказавши це, Він показав їм і Свої руки, і Свій бік. Учні були у нестямі від радості, коли побачили Господа.
«Мир вам! — повторив [Ісус]. —
Як Мене Отець послав,
так і Я посилаю вас».
Сказавши це, дунув Він на них і додав:
«Прийміть Святого Духа!
Кому ви пробачите гріхи, тому вони пробачаться,
а на кому залишите, на тому вони й залишаться».
А Хома на прізвисько Близнюк, один із Дванадцятьох, не був з ними, коли приходив Ісус.
І він, коли інші учні говорили йому: Ми бачили Господа, сказав: Не повірю, поки сам не побачу на руках Його ран від цвяхів і не торкнуся їх пальцем, доки не вкладу руку мою в рану в Нього на боці. .
Через вісім днів знову були Його учні разом. Тепер був із ними і Хома. Раптом знову прийшов до них Ісус, хоч і були замкнені двері. Він став серед них і сказав: «Мир вам!»
А потім Він звернувся до Хоми: Ось мої руки, доторкнися до них пальцем твоїм. Простягни свою руку і поклади її в рану Мою на боці. Не сумнівайся більше, але вір!
«Господь мій і Бог мій!» — вигукнув Хома.
Ісус же сказав йому:
«Ти тому повірив, що побачив Мене?
Блаженні ті, хто повірив, не бачивши».
Багато та інших ознак, що не описані в книзі цій, створив Ісус перед учнями.
А про це написано, щоб ви повірили, що Ісус є Месія, Син Божий, і щоб, віруючи, знайшли життя в Його ім’я.
Ін.20.19:31
«Господь мій та Бог мій!» — Закликав св. апостол Хома (Ін.20:28).
Бачите, з якою силою він ухопився за Господа і як міцно тримає Його? Не міцніше тримає потопаючий дошку, на якій сподівається врятованим бути від потоплення.
Ми говоримо: «Господь Спаситель», розуміючи, що Він Спаситель усіх, а цей каже: «Господь Спаситель мій». Хто каже: «мій Спаситель», той відчуває спасіння від Нього. Відчуттю ж порятунку є суміжне відчуття біди, з якої вийняв спасенного. Почуття біди життєлюбної за природою людини, яка знає, що не може вона сама себе врятувати, змушує шукати Спасителя.
Коли людина здобуде Його і відчує силу спасіння, що від Нього виходить, хапається за Нього міцно і відірватися від Нього не захоче, хоч би позбавляли його за те самого життя.
Для цього потрібно кожного дня звертатися і молити Його, Христа Бога Спасителя нашого, до поки ми не відчуємо в серці своєму мир і тишу. Це буде означати що Він нас почув і буде нам надалі допомагати в нашому житті.
Такі події у духовному житті християнина не уявляються лише розумом, а переживаються справою. Тому що, віра його, так і поєднання з Христом стають міцними, як життя або смерть. Такий тільки й те робить що щиро каже: «хто мене відлучить!» (Рим.8:35).