Хай живе Цар юдейський
Євангеліє від Іоанна. 19 розділ
Велів тоді Пилат відвести Ісуса й бичувати.
А після цього солдати сплели й наділи Йому на голову терновий вінець. Вони накинули на Нього пурпурове вбрання
і, підходячи до Нього, говорили: “Хай живе “Цар юдейський”!”, і били Ісуса по обличчю.
Пілат знову вийшов і сказав юдеям: “Ось Він, я виводжу Його до вас, щоб ви знали, що ніякої провини я в Ньому не знаходжу”.
І вийшов Ісус у терновому вінці й пурпуровому вбранні. “Ось Ця Людина!” – сказав їм Пілат.
Та щойно побачили Його первосвященики та їхня варта, як почали кричати вони: “Розіпни! Розіпни!”
“Візьміть Його й самі розіпніть! – сказав Пілат. – Я в Ньому провини не знаходжу”.
“У нас є закон, – заперечили іудеї, – і відповідно до закону Він має бути відданий на смерть, бо за Сина Божого видає Себе”.
Коли Пілат почув ці слова, він сильно злякався.
Повернувшись у преторій, він запитав Ісуса: “Звідки Ти?” Ісус мовчав.
Пілат здивувався: “Відмовляєшся розмовляти зі мною? Але хіба не знаєш Ти, що в моїй владі звільнити Тебе і в моїй владі розіп’яти Тебе?”
“Жодної влади не мав би ти наді Мною, – відповів [йому] Ісус, – якби не було дано тобі те згори, тож на тім більший гріх, хто зрадив Мене тобі”.
Після цього Пілат знову спробував звільнити Ісуса, але юдеї закричали: “Якщо відпустиш Його, не друг ти кесареві! Хто себе видає за царя, той проти кесаря повстає”.
Після таких слів наказав Пілат вивести Ісуса, а сам сів на суддівське місце, що називалося “Кам’яним помостом” (по-єврейськи Гаввафа).
Було це все в день приготування до Великодня, близько полудня.
“Ось ваш Цар!” – сказав Пілат юдеям.
Вони ж кричали: “Геть Його! Геть! Розіпни Його!”
“Царя вашого розіп’яти?” – запитав Пілат.
“Немає в нас іншого царя, крім кесаря”, – відповіли первосвященики.
Тоді, поступаючись їм, віддав Пілат Ісуса на розп’яття.
Воїни повели Ісуса.
Він Сам ніс із міста хрест Свій до місця, яке називалося “Череп” (по-єврейськи Голгофа).
Там розіп’яли Його і разом із Ним двох інших, по обидва боки від Нього.
Пілат велів зробити на дошці напис і прикріпити його до хреста; було написано там: “ІСУС НАЗАРЯНИН, ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ”.
Місце, де розіп’яли Ісуса, було неподалік від міста, і напис було зроблено єврейською, латинською та грецькою мовами, тож його змогло прочитати багато юдеїв.
Юдейські первосвященики сказали тому Пилату: “Не можна писати, що Він Цар юдейський! Напиши, що Він називав Себе Царем юдейським!”
“Що я написав, те написав”, – відповів Пілат.
Воїни, які розіп’яли Ісуса (їх було четверо), взяли Його одяг і поділили між собою. Зняли з Нього і хітон, він був суцільнотканий, без швів.
Воїни сказали один одному: “Не будемо рвати його, а кинемо жереб, кому дістанеться!”
Так здійснилися [слова] Писання:
“Розділили одяг Мій між собою,
і жереб кинули про одіяння Моє”.
Це й зробили воїни.
А біля хреста, на якому розіп’яли Ісуса, стояли мати Його та сестра матері Його, стояла з ними Марія, дружина Клеопи, та Марія Магдалина.
Побачивши матір Свою і біля неї учня, якого особливо Він любив, сказав Ісус матері: “О жінко, це – твій син!”
Потім додав, звертаючись до учня: “Ось мати твоя!” Тоді-то взяв її той учень у дім до себе.
Після цього, знаючи, що все вже відбулося, Ісус, виконуючи тим сказане про Нього в Писанні, промовив: “Пити”.
Там стояв повний глечик із винним оцтом. Воїни, вмочивши в нього губку, насадили її на гілку гісопу і піднесли до губ Його.
Скуштувавши цього кислого пиття, Ісус вигукнув: “Сталося!” – і, впустивши голову на груди, помер.
Було це напередодні суботи, і влада юдейська не захотіла, щоб тіла залишалися на хрестах, бо була та субота днем особливого торжества. Вони попросили Пілата, щоб перебили ноги розп’ятим і зняли тіла їхні з хрестів.
Прийшли воїни і перебили ноги і в одного, і в іншого з тих двох, що були розіп’яті з Ісусом.
Підійшовши ж до Ісуса, побачили, що Він уже помер, і не стали перебивати ніг Його,
але один воїн простромив Йому списом бік, і негайно з рани потекла кров і вода.
Про це свідчить очевидець, свідоцтво його правдиве, і він знає, що все сказане ним є правдивим, і сказано для того воно, щоб і ви увірували.
Бо сталося це на виконання написаного: “Жодна з кісток Його не буде переламана”.
І ще в іншому місці Писання сказано: “Дивитися вони будуть на Того, Кого пронизали”.
Потім Йосиф з Аримафеї попросив Пілата дозволити йому забрати тіло Ісуса. Йосиф був учнем Ісуса (хоча й таємним через страх перед владою іудейською). Отримавши згоду Пілата, він пішов на місце страти і взяв тіло Ісуса.
Прийшов також і Никодим – той самий, який уперше приходив до Ісуса вночі. Приніс він смирну, змішану з алое, загалом близько ста фунтів.
Вони взяли тіло Ісуса і, як заведено в юдеїв під час поховання, обгорнули його лляними пеленами з пахощами.
У тому місці, де розіп’яли Його, був сад, і в тому саду – нова гробниця, в якій ще ніхто не був похований.
У цій гробниці й поклали Ісуса. Гробниця була зовсім недалеко, тому й змогли вони поховати Його ще до закінчення дня приготування.
Переклад: padrelive