Царство Моє не звідси
Євангеліє від Іоанна. Розділ 18
Сказавши все це і закінчивши молитву, Ісус з учнями пішов з міста. Пройшли вони через долину Кедрон у тому місці, де був сад, у який Він і ввійшов з учнями Своїми.
Юда, що зрадив Його, знав це місце, бо Ісус та Його учні часто збиралися там.
Тепер він прийшов туди із загоном римських солдатів і храмовою вартою, посланою первосвящениками та фарисеями. Вони були озброєні й несли ліхтарі та факели.
Знаючи все, що чекає на Нього, Ісус вийшов до них і запитав: “Кого шукаєте ви?”
“Ісуса Назарянина”, – відповіли Йому.
Ісус сказав: “ЦЕ Я”. (Юда, що зраджує Його, стояв тут же разом із тими, хто прийшов).
Як тільки Ісус сказав: “ЦЕ Я”, вони подалися назад і впали на землю.
Він знову запитав їх: “Кого ви шукаєте?”
“Ісуса Назарянина”, – відповіли вони.
“Я ж сказав вам: “ЦЕ Я”, – повторив Ісус, – тож, якщо Мене шукаєте, то цих людей залиште, нехай вони йдуть”.
(Так мали виповнитися Його слова: “З тих, кого Ти дав Мені, нікого Я не загубив”).
У Симона Петра був при собі меч. Петро витягнув його, вдарив слугу первосвященика (того звали Малх) і відтяв йому праве вухо.
“Поклади меч свій у піхви, – Ісус сказав Петрові. – Це та сама чаша, яку дав Мені Отець. Чи не повинен Я випити її?”
Тоді римські воїни разом із трибуном і стражники іудейські схопили Ісуса і, зв’язавши,
відвели Його спочатку до Анни, тестя Каяфи, який був первосвящеником того року.
(Це був той самий Каяфа, який переконував юдеїв, що для них буде краще, якщо одна людина помре за весь народ).
За Ісусом ішли Симон Петро і ще один учень. Учень цей був знайомий із первосвящеником і тому увійшов у його двір разом з Ісусом.
Петро ж залишився стояти зовні, біля воріт. Тоді інший учень, який знав первосвященика, вийшов і, поговоривши з привратницею, ввів Петра.
Та запитала Петра: “Чи ти не з учнів Того Чоловіка?”
“Ні!” – відповів він.
Було холодно. Слуги і стражники розвели багаття і грілися, стоячи навколо. Петро стояв разом із ними і теж грівся.
Тим часом первосвященик почав запитувати Ісуса про Його учнів і про саме Його вчення.
“Говорив Я відкрито: будь-хто міг чути Мене, – відповідав Ісус, – Я вчив завжди в синагогах або в Храмі, де збираються всі юдеї, і таємно не вчив нічому.
Що ти Мене питаєш? Запитай тих, хто чув слова Мої. Вони знають, що Я говорив”.
Після цих слів один із вартових, що стояв поруч, ударив Ісуса по обличчю, роздратовано зауваживши: “Як відповідаєш Ти первосвященикові?!”
“Якщо Я щось невірно сказав, – відповів Ісус, – скажи всім про це. Якщо ж вірно, чому б’єш Мене?”
Тоді Анна послав Його зв’язаним до первосвященика Каяфи.
А Симон Петро все ще стояв на подвір’ї і грівся. Його запитали: “А ти теж не з Його учнів?”
“Ні”, – заперечував він.
Але один зі слуг первосвященика, родич того, якому Петро відтяв вухо, наполягав: “Чи не тебе я бачив разом із Ним у саду?”
Знову Петро став заперечувати це, і негайно заспівав півень.
Рано вранці повели Ісуса від Каяфи до преторію. Але до приміщення юдеї не ввійшли, щоб їм не осквернитися, інакше не змогли б вони брати участь у великодньому святі.
Тоді Пілат сам вийшов до них і запитав: “У чому ви звинувачуєте Цю Людину?”
“Якби Він не був злочинцем, – відповідали вони, – не привели б ми Його до тебе”.
Пілат сказав їм: “Візьміть Його і самі судіть за своїм законом!”
“У нас немає права віддавати когось на смерть”, – відповідали юдеї.
(Так справдилися слова Ісуса про те, якою смертю доведеться Йому померти.)
Пілат повернувся в преторій і велів привести до нього Ісуса. “Ти й справді – Цар юдейський?” – став він допитувати Його.
“Це твоє запитання, – відповів Ісус, – чи так інші сказали тобі про Мене?”
“Хіба я юдей? – заперечив Пілат. – Це твій народ і первосвященики видали мені Тебе. Що ж Ти зробив?”
“Царство Моє не від світу цього, – сказав Ісус. – Якби воно було від світу цього, боролися б піддані Мої, щоб не був Я виданий юдейській владі; але Царство Моє не звідси”.
“Отже, Ти Цар!” – вигукнув Пілат.
Ісус відповів: “Ти сам кажеш, що Я Цар. Я для того народився і для того в цей світ прийшов, щоб свідчити про істину. Кожен, хто не глухий до істини, слухає Мене”.
“Про істину? – сказав Пілат. – А що таке істина?”
З цими словами він знову вийшов до юдеїв і сказав їм: “Не знаходжу я в Ньому ніякої провини.
Ви вже звикли до того, що я відпускаю на Великдень одного з ув’язнених, то чи не хочете, щоб я відпустив вам “Царя юдейського”?”
“Не Його, Варавву!” – закричали юдеї у відповідь. А Варавва той був розбійником.
Переклад: padrelive