Бог – це дух, і ті, хто хоче поклонятися Йому, повинні поклонятися в дусі та істині
Євангеліє від Іоанна. Розділ 4
На той час до фарисеїв дійшла чутка,
що в Ісуса більше учнів і більшу кількість людей хрестить Він, ніж Іоанн (хрестив, щоправда, не Сам Ісус, а учні його). Дізнавшись про ці чутки,
Ісус покинув Юдею і знову вирушив до Галілеї.
Шлях Його лежав через Самарію,
і трапилося Йому дійти до самаритянського міста Сіхарь, що поруч із тим відомим полем, яке Яків виділив синові своєму Йосипу.
Був там колодязь Якова. Втомлений від дороги, Ісус присів біля нього. Справа була опівдні.
Прийшла туди по воду якась жінка самарянська. Ісус попросив її: “Дай Мені напитися!”
(Учнів Його не було тоді: вони пішли в місто купити їжі.)
“Як ти, юдей, просиш у мене, самарянки, пити?” – здивувалася жінка (юдеї ж не мали справ із самаритянами).
“Якби знала ти, що Бог дарує,
якби знала, Хто просить у тебе напитися, –
ти й сама попросила б Його, і Він дав би тобі живої води”, –
відповів Ісус.
“Тобі, Пане, і зачерпнути нічим, – промовила [жінка], – а колодязь такий глибокий – звідки ж узяти Тобі “живу воду”?
Хіба більший Ти за батька нашого Якова, що дав нам цю криницю, з якої і сам він пив, і його сини, і худобу свою вони поїли? ”
Ісус сказав на це:
“Хто цю воду п’є, той знову захоче пити.
Але хто вип’є води, яку Я дам йому,
забуде той, що таке спрага.
Вода, яку дам Я, стане тим невичерпним джерелом,
яке буде бити в ньому
на всьому шляху його до вічного життя”.
“Так дай же мені, Пане, – попросила жінка, – води Твоєї, щоб не хотілося вже мені більше пити і не потрібно було ходити сюди по воду”.
“Іди, поклич свого чоловіка, – відповів Ісус, – і разом із ним приходь сюди”.
“Не маю чоловіка”, – сказала вона Йому.
“Правильно кажеш ти, – зауважив Ісус, – не має у тебе чоловіка.
Було в тебе вже п’ять чоловіків, а той, з ким тепер ти живеш, не чоловік тобі; ти правду сказала”.
“Я бачу, Господи, що Ти пророк! – здивувалася жінка. –
Поясни тоді, чому наші пращури на цій горі звершували свої богослужіння, а ви, юдеї, кажете, що місце, де слід це робити, – в Єрусалимі?”
Ісус відповів:
“Повір мені, жінко, недалекий уже час,
коли ви будете поклонятися Отцеві
не на цій горі й не в Єрусалимі.
Ви ж, самаритяни, і не знаєте, чому поклоняєтеся,
а ми знаємо, недарма від юдеїв – спасіння.
Близько час, і навіть настав уже він,
коли ті, хто істинно шанують Отця
будуть у дусі й істині поклонятися Йому –
такого Він чекає поклоніння.
Бог – це дух, і ті, хто хоче поклонятися Йому,
повинні поклонятися в дусі та істині”.
“Я знаю, – відгукнулася жінка, – що прийде Месія, тобто Христос. Ось Він і пояснить нам усе, коли прийде”.
Тоді Ісус сказав: “ЦЕ Я, Я, що говорю тепер із тобою”.
У цей час повернулися якраз учні Його. Здивувалися вони, побачивши, що розмовляє Ісус із жінкою, але ніхто не наважився спитати, чому Він заговорив із нею і про що.
Та жінка залишила свій глечик і пішла в місто; і стала вона там говорити людям:
“Підіть, подивіться на Людину, Яка розповіла мені про все, що я робила раніше. Чи не Христос Він?”
Люди вийшли з міста і попрямували до Нього.
Учні тим часом просили Його: “Равви, поїж що-небудь! ”
Але Він сказав їм: “У Мене є їжа, про яку ви не знаєте”.
У подиві запитували вони один одного: “Чи не приносив хто поїсти Йому?”
Ісус же продовжував:
“Виконати волю Того, Хто Мене послав
і справу Його завершити – ось їжа Моя.
Чи не кажете ви: “Пройде чотири місяці, і настануть жнива”?
Але озирніться, кажу вам, подивіться на ниви:
побіліли вони, дозріли для жнив.
Так що отримує вже жнець нагороду свою,
збираючи врожай для вічного життя,
і можуть радіти разом і сівач, і жнець.
Справедливе прислів’я: “Один сіє, а інший жне”.
Я послав вас жати те,
над чим не ви працювали, а інші,
вони працювали,
але судилося вам розділити з ними плоди праці їхньої”.
А та самаритянка продовжувала свідчити всюди: “Він розповів мені все, що я робила раніше”. І багато жителів міста того увірували в Нього,
40 тому, коли самаряни прийшли до Ісуса, вони попросили Його побути з ними. Він залишався в них два дні,
і тоді ще більше людей увірувало в Ісуса, після того, як самі вони почули Його.
Вони говорили тій жінці: “Не з твоїх уже слів віруємо, а тому, що самі чули Його. Тепер ми знаємо: Він воістину Спаситель світу”.
Через два дні Ісус пішов звідти до Галілеї
(адже Він Сам говорив учням Своїм, що не визнають пророка в батьківщині його).
Багато галілеян теж були на святі в Єрусалимі й бачили всі чудеса, що їх учинив там Ісус, тому з радістю зустріли вони Його в себе в Галілеї.
Ісус потім знову з’явився в Кані, у тому самому селищі галілейському, де він перетворив одного разу воду на вино. Там зупинився в той час царедворець, у якого в Капернаумі страждав від тяжкої хвороби син.
Почувши, що Ісус знову прийшов з Юдеї до Галілеї, батько з’явився до Нього і став просити Його піти до Капернаума, щоб зцілити сина його, який уже при смерті.
“Невже ніхто з вас не увірує, не побачивши знамень і чудес?” – відгукнувся на це прохання Ісус.
Царедворець квапив: “Пане! Ходімо скоріше, доки не померло дитя моє”.
“Іди додому, – відповів йому Ісус, – живий твій син і буде здоровий”.
Повірив чоловік той словам Ісуса і пішов.
Був він ще в дорозі, коли зустріли його слуги і сказали, що хлопчик живий і здоровий.
Батько запитав, о котрій годині стало легше його синові. “Учора близько першої години дня залишила його лихоманка”, – відповіли слуги.
Зрозумів батько, що тієї самої години відбулося зцілення, коли Ісус сказав йому: “Живий твій син і буде здоровий”. Увірував царедворець в Ісуса, а з ним і весь дім його.
Це було друге чудесне знамення в Галілеї, яке здійснив Ісус, коли повернувся з Юдеї.
Переклад: padrelive