Адже Бог так полюбив цей світ, що пожертвував Сином Своїм єдиним
«На Небі не бував ніхто, крім Сина Людського,
що з Неба і зійшов.
Як колись Мойсей підняв мідного змія в пустелі,
так і Син Людський має бути на висоту піднятий,
щоб кожен віруючий знайшов у Ньому вічне життя.
Адже Бог так полюбив цей світ,
що пожертвував Сином Своїм єдиним,
щоб кожен, хто вірить у Нього,
не загинув, але знайшов життя вічне.
Не для того Бог послав Сина у світ,
щоб Він судив його,
але щоб спасений був світ через Нього».
Ін.3:13-17
“Як Мойсей підніс змію в пустелі, так повинно бути піднесено і Синові Людському, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав вічне життя” (Ін. 3:14-15).
Віра в Сина Божого, що плоттю розіп’явся заради нас, – сила Божа на спасіння, живе джерело живих моральних прагнень і настроїв, що живуть живою силою, і приймач розлогої благодаті Святого Духа, яка завжди в серці перебуває, а потаємні настанови, що вчасно, у час потреби, з Неба, посилаються. Віра поєднує переконання, що привертає Боже благовоління і силу згори. Те й інше разом і є володіння життям вічним.
Поки зберігається в цілості це життя, християнин не є безпорадним, бо, “прихоловшись до Господа, він єдиний дух із Господом” (1Кор. 6:17), а Господа ніщо подолати не може.
Чому ж падають в гріх? Від ослаблення віри. Слабшають переконання християнські – слабшає і моральна енергія. У міру цього ослаблення, благодать витісняється з серця, худі ж позиви піднімають голову в серці. У зручний час відбувається схиляння на ці останні: ось і падіння.
Будь бадьорим охоронцем віри у всьому її складі, і не впадеш. У цьому-то сенсі св. Іоанн каже, що “народжений від Бога гріха не творить” (1Ін.3:9).