✅ 87й псалом
ГОСПОДЬ мій, Бог спасіння мого,
я день і ніч про допомогу до Тебе волаю.
Нехай же молитва дійде до Тебе,
і нехай мій крик дослухається до Тебе,
бо душа моя сповнена печалі.
Я біля самого краю могили.
До тих, хто сходить у безодню, зарахований,
подібний я до того, хто життєвих сил позбувся,
хто – від усього звільнений – залишений серед померлих,
або як один з убієнних, що в могилі лежать,
про кого вже не згадуєш Ти,
над ким не простягається вже турбота Твоя.
На саме дно прірви скинутий я Тобою,
кинутий у глибини сутінкові.
Важкий для мене гнів Твій,
до землі придавлений я хвилями Твого обурення.
Ти віддалив від мене всіх знайомих моїх,
зробив мене для них огидним.
Я замкнений, і виходу немає в мене,
від горя мій погляд затьмарився.
Я щодня до Тебе волаю, ГОСПОДИ,
у молитві руки свої підношу.
Чи станеш Ти заради мертвих чудеса звершувати?
Чи померлі встануть, щоб славити Тебе?
Чи будуть у могилі говорити про любов Твою незмінну,
про вірність Твою – у місці тління?
Чи будуть відомі в мороці чудеса Твої
і чи в землі забуття дізнаються про праведність Твою?
А я, ГОСПОДИ, до Тебе волаю,
з раннього ранку підноситься до Тебе молитва моя.
Навіщо, ГОСПОДИ, відкидаєш мене
і чому від мене відвертаєшся?
Страждав я з дитинства і при смерті був не раз,
жах того, що Ти зробив, у собі я ношу,
і я знесилився.
Пронісся наді мною гнів Твій палаючий,
страхи, що Ти викликав у мені, мене розтрощили.
Весь день вони, немов води в розлив, оточують мене,
з усіх боків до мене підступають.
Позбавив Ти мене друзів і знайомих,
і темрява – мій єдиний супутник.