✅ 48й псалом
Слухайте це, всі народи,
слухайте це, всі жителі землі –
прості і знатні,
багаті й бідні!
Слова, які я скажу, – слова мудрі,
роздуми мої до найвищого знання ведуть.
Вухо своє я до притчі звертаю,
граючі на лірі відкриваю загадку свою.
Чи треба мені боятися в час смутний,
коли зло зрадників, що по п’ятах ідуть,
мене оточує?
На статки свої вони покладаються,
хваляться безліччю багатств своїх.
На жаль! З полону смерті викупитися нікому не вдасться,
людина не зможе дати Богові плату за життя своє.
Занадто висока була б для неї ціна викупу,
щоб вона змогла відкупитися
і вічно жити, уникнувши ями могильної.
Бо кожен бачить, що й мудрий помирає,
що гине і дурний, і нерозумний,
залишаючи багатство своє іншим.
У думках у них, що будинки їхні стоятимуть вічно,
оселі їхні – з роду в рід;
і імена свої власні вони своїм землям дають.
Але людина, якою б великою вона не була, не вічна –
коротке життя її, як у тварини, що гине.
Така доля всіх самовпевнених,
і такий кінець тих, хто промови їхні схвалює.
Ідуть вони в могилу, як вівці, яких смерть пасе,
над ними праведні пануватимуть, коли настане ранок.
Тіла таких зотлівають в оселі їхній, у могилі.
Але моє життя Бог викупить із полону могильного –
Він прийме мене до Себе.
Не турбуйся, що хтось багатіє
і хвалиться тим, що багато нажив добра.
Не візьме він із собою нічого, помираючи,
не піде за ним услід багатство його.
Хоч за життя себе він щасливим вважає
(хвалити й тебе будуть, якщо можеш про себе подбати),
але і він приєднається до предків своїх,
які світла вже ніколи не побачать.
Людина з багатством, але без розуміння сенсу життя
подібна до тварини, на погибель приреченої.