✅41й псалом
Як лань бажає біля потоків води спрагу свою втамувати,
так прагне душа моя бути з Тобою, Боже!
Томлюся я за Богом, за Богом Живим.
Коли піду, коли з’явлюся перед Ним?
Вдень і вночі сльози мені їжею були,
коли від зорі до зорі вороги запитували мене:
“Де ж твій Бог?”
А я, коли виливаю душу свою, про те згадую,
як ішов я з тими, хто молиться, як до Дому Божого вів їх,
криками радості, піснями хвали супроводжуваний
у святковій ході.
Що сумуєш ти, душе моя, і навіщо турбуєшся?
Уповай на Бога!
Адже я ще буду славити Його, Спасителя мого.
Боже мій, душа моя в зневірі,
тому про Тебе думаю на берегах Йордану,
на висотах Ермона, на горі Міцар.
Потік кличе інший потік в реві Твоїх водоспадів,
хвилі Твої, буруни, наді мною пройшли.
Вдень являє ГОСПОДЬ любов Свою незмінну,
а вночі я пісню Йому співаю,
молитву підношу Богові, Життєдавцю моєму.
Скажу я Богу, Скелі моїй:
“Чому Ти забув мене?
Чому в печалі я повинен ходити,
ворогом пригноблений?”
У смертельних стражданнях я,
коли вороги мої наді мною насміхаються,
коли від зорі до зорі запитують мене:
“Де ж твій Бог?”
Що сумуєш ти, душа моя, і навіщо турбуєшся?
Уповай на Бога!
Адже я ще буду славити Його, Спасителя мого.