15 розділ Євангелія від Марка
1 І тільки-но розвиднілося, як уся Рада – первосвященики зі старійшинами і книжниками – вже ухвалила своє рішення. Зв’язавши Ісуса, відвели Його і передали Пілату.
2 Ти й справді – Цар юдейський?” – запитав Його Пілат.
“Так, ти сам кажеш це”, – відповів йому Ісус.
3 Багато звинувачень проти Нього висували первосвященики,
4 так що Пілат знову запитав Його: “Тобі нема чого сказати? Дивись, скільки проти Тебе звинувачень”.
5 Але Ісус і на це нічого не відповів і сильно тим здивував Пілата.
6 У свята Пілат зазвичай звільняв одного в’язня – будь-кого, за кого народ просив.
7 А сталося так, що у в’язниці був тоді разом зі своїми спільниками, які вчинили вбивство під час смути, один чоловік на прізвисько Варавва.
8 Коли ж народ прийшов і став просити Пілата зробити те, що він і раніше для них робив,
9 він запитав їх: “Хочете, щоб я відпустив вам Царя юдейського?”
10 Бо знав Пілат, що первосвященики видали Ісуса через заздрість.
11 Але первосвященики підмовили народ просити звільнення не Ісуса, а Варавви.
12 Пілат звернувся до них ще раз: “Тоді що ж мені зробити з Тим, [Кого ви називаєте] “Царем юдейським”?”
13 “Розіпни Його!” – закричали вони знову.
14 “Який же Він скоїв злочин?” – запитав Пілат.
Але вони кричали ще голосніше: “Розіпни Його!”
15 Тоді Пілат, бажаючи догодити натовпу, відпустив їм Варавву, Ісуса ж велів він бичувати, а потім передав Його на розп’яття.
16 Солдати повели Його до палацу, у так званий преторій, і скликали туди всю когорту.
17 Вони накинули на Нього пурпурний плащ і, сплівши з колючок вінок, наділи Йому на голову,
18 і стали вигукувати: “Хай живе “Цар юдейський”!”
19 Вони били Його палицею по голові, і плювали в Нього, і, глумлячись, опускалися на коліна, кланяючись Йому.
20 А коли вдосталь наглумилися над Ним, зняли з Нього пурпурове вбрання, одягли Його у власний Його одяг, і вивели Його з міста, щоб розіп’яти Його.
21 Один чоловік на ім’я Симон, родом із Кірени, батько Олександра та Руфа, повертався в той час із поля. Його змусили нести хрест Ісуса.
22 І привели вони Ісуса на місце, зване Голгофа (що в перекладі означає “Череп”).
23 Йому давали вина, настояного на гірких травах, але Він не став пити.
24 І розіп’яли вони Його, і розділили між собою одежу Його, кидаючи про них жереб, кому що взяти.
25 Була ж дев’ята година, коли розіп’яли Його.
26 Напис над Його головою говорив про те, у чому була Його провина: “ЦАР ІУДЕЙСЬКИЙ”.
27 З Ним розіп’яли двох злочинців, одного праворуч, а іншого ліворуч від Нього.
28 [відсутній]
29 Перехожі паплюжили Його. Презирливо хитаючи головами, вони говорили: “Гей Ти, що збирався зруйнувати Храм і відновити його за три дні?!
30 Врятуй же Себе Самого, зійди з хреста!”
31 Так само і первосвященики разом із книжниками, насміхаючись, говорили між собою: “Інших спасав, а Себе спасти не може.
32 Якщо Він Месія, Цар Ізраїлю, нехай тепер зійде з хреста, щоб ми побачили і повірили!” І навіть ті, хто був розіп’ятий із Ним разом, обсипали Його образами.
33 Опівдні настала темрява по всій землі, і так тривало до третьої години пополудні.
34 І о третій годині Ісус голосно вигукнув: “Елої, Елої, лема сабахтані?”, що в перекладі означає: “Боже Мій, Боже Мій, навіщо залишив Ти Мене?”
35 Почувши це, дехто з тих, хто стояв поруч, говорив: “Дивись, Він Іллю кличе”.
36 А хтось побіг, намочив губку оцтом і, насадивши її на палицю, подав Ісусові, щоб пив Той. “Давайте подивимося, – сказав він, – чи прийде Ілля зняти Його”.
37 Ісус же, скрикнувши голосно, випустив дух.
38 І завіса в Храмі розірвалася навпіл, зверху донизу.
39 Центуріон, що стояв біля хреста, навпроти Нього, побачивши, як
Ісус помер, сказав: “Воістину Ця Людина була Сином Божим”.
40 Було там і кілька жінок, які дивилися здалека: серед них були і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Йосипа, і Саломія,
41 які ще відтоді, як Він був у Галілеї, слідували за Ним і служили Йому, і багато інших, які прийшли з Ним до Єрусалима.
42 Це була п’ятниця, переддень суботи, тож коли настав вечір,
43 Йосип з Аримафеї, шановний член Ради, один із тих, хто чекав на пришестя Царства Божого, наважився прийти до Пілата і попросив у нього тіло Ісуса.
44 Пілат здивувався, що Він уже мертвий, і, покликавши центуріона, запитав у нього, чи насправді Ісус уже помер.
45 Центуріон підтвердив це, і Пілат дозволив Йосипу взяти тіло.
46 Тоді Йосип купив лляне полотно, зняв тіло і, обгорнувши тим полотном, поклав його до гробниці, що була висічена в скелі, і привалив камінь до входу в гробницю.
47 А Марія Магдалина та Марія, мати Йосипа, бачили, куди поклали тіло Ісуса.