✅ 138 псалом
Ти випробував мене, ГОСПОДИ, і знаєш мене.
Знаєш Ти, коли сідаю я і коли встаю,
здалеку читаєш думки мої.
Чи йду я, чи відпочиваю – усе це в Тебе як на долоні,
і Ти добре знаєш про всі шляхи мої.
Слово ще не злетіло з язика мого,
як воно вже, ГОСПОДИ, Тобі відомо.
Спереду й ззаду Ти захистив мене
і руку Свою на мене поклав.
Дивовижне знання Твоє –
вище воно мого розуміння, не осягнути його мені.
Куди піду від Духа Твого?
Від присутності Твоєї куди сховаюся?
Чи зійду на небо – Ти там;
чи в світі мертвих буде ложе моє – і там Ти!
Чи полечу на схід я на крилах зорі
чи жити буду там, де сонце за морем заходить –
і там Ти будеш вести мене
і підтримуватимеш правою рукою Своєю.
Якби навіть сказав я: “Темрява нехай сховає мене,
замість світла нехай ніч оточить”,
але й темрява не темна для Тебе,
і ніч так само світла, як і день:
сама темрява світлом була б Тобі.
Усе, що є в мені, – це Ти створив,
зіткав мене в утробі матері моєї.
Славлю Тебе за те, що я так дивовижно,
так чудово створений.
Справи Твої дивні, і душа моя добре це знає.
Не були приховані від Тебе кістки мої,
коли таємно я був створений,
коли був майстерно створений у надрах землі.
Ти бачив мене перш, ніж я народився,
і в книзі Твоїй записані були
всі дні, відведені мені,
коли жодного з них ще не було.
Як незбагненні для мене задуми Твої, Боже!
Яке велике їхнє число!
Якби їх міг я порахувати,
але їх більше, ніж піщинок біля моря.
Мені ясно одне: чи засинаю я, чи прокидаюся – я з Тобою!
О Боже, якби Ти вразив нечестивих!
Якби віддалені від мене були люди кровожерливі!
Вони злобно говорять про Тебе.
Вороги Твої поминають ім’я Твоє всує.
ГОСПОДИ, чи не повинен я ненавидіти тих, хто Тебе ненавидить?
Чи не повинен я відчувати огиду до тих, хто повстає проти Тебе?
Непримиренної ненависті до них я сповнений –
вороги вони мені.
Випробуй мене, Боже, і дізнайся спонукання серця мого,
перевір мене, Господи, і пізнай помисли мої.
Подивися, чи не йду я шляхом згубним,
і спрямуй мене на шлях вічний.