12 розділ Євангелія від Марка
Він став говорити їм у притчах: “Один чоловік насадив виноградник, обніс його огорожею, вирив у ньому для давильні яму, побудував сторожову вежу і, віддавши його в найм виноградарям, поїхав.
Під час збору врожаю послав він до виноградарів слугу, щоб узяти в них свою частину плодів з виноградника,
але ті, схопивши слугу, побили його й вигнали, не давши йому нічого.
Він послав до них іншого слугу, але того вони і по голові били, і знущалися над ним.
Господар послав ще одного – вони взяли й убили його. Він посилав і багатьох інших: одних вони били, інших – убивали.
Ще один був у нього, кого він міг послати: син його улюблений . Він послав його до них останнім, кажучи собі: “Сина мого вони ж поважають”.
Але ті виноградарі сказали один одному: “Це спадкоємець. Давайте вб’ємо його, і спадщина стане нашою!”
І, схопивши його, вбили й викинули з виноградника.
Що зробить [тепер] господар виноградника? Прийде він і вб’є виноградарів, а виноградник віддасть іншим.
Або ви ніколи не читали в Писанні:
“Камінь, що відкинули будівельники,
наріжним став каменем;
Господом зроблено це,
і дивом здається вам”?”
Вони зрозуміли, що про них говорив Він цю притчу, і хотіли було схопити Його, але побоялися народу. Залишивши Його, вони пішли.
І підіслали до Нього деяких із фарисеїв і прихильників Ірода, щоб ті спіймали Його на слові.
Вони прийшли й сказали Йому: “Учителю, ми знаємо, що Ти істину говориш і воістину по-Божому жити навчаєш, не думаючи при цьому догодити людям, хто б вони не були. Скажи нам, чи дозволено платити податок кесареві чи ні? Платити нам чи не платити?”
Він же, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: “Навіщо розставляєте Мені сіті? Покажіть Мені денарій”.
Вони принесли один денарій, і Він запитав їх: “Чиє це зображення і напис?”
“Кесаря”, – відповіли вони Йому.
Тоді Ісус сказав їм: “Так і віддавайте: кесареве – кесареві, а Боже – Богові!”
Ця відповідь їх дуже здивувала.
Так само і саддукеї, які стверджують, що немає жодного воскресіння мертвих, прийшли до Ісуса і запитали Його:
“Учителю, Мойсей дав нам таку настанову: “Якщо чийсь брат помре бездітним і залишить дружину свою вдовою, то нехай інший брат його візьме її за дружину і продовжить рід брата свого”.
Було сім братів. Перший одружився і помер, не залишивши після себе дітей;
тоді другий взяв її за дружину, але також помер бездітним. Також і третій, і решта,
і в усіх сімох не було дітей. Після всіх померла і дружина.
А при воскресінні мертвих [коли воскреснуть вони], чиєю дружиною вона буде? Адже всі семеро були одружені на ній”.
Ісус же сказав їм: “Чи не тому ви помиляєтеся, що не знаєте ні Писань, ні сили Божої?
Бо коли мертві воскреснуть, то не будуть ні одружуватися, ні виходити заміж, але як ангели будуть на Небесах.
А про те, що мертві воскресають, хіба не читали ви в книжці Мойсея про палаючий кущ, як сказав тоді Бог Мойсею: “Я – Бог Авраама, Бог Ісака і Бог Якова?”
Він – не мертвих Бог, а живих. Ви сильно помиляєтеся”.
Тоді до Нього підійшов один із книжників, який чув ці міркування, і, помітивши, як гарно відповідав їм Ісус, запитав Його: “З усіх заповідей яка найголовніша?”
Ісус відповів: “Перша заповідь така: “Слухай, Ізраїлю: Господь, Боже наш, Господь єдиний,
і ти люби Господа, Бога свого, всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім розумом своїм, і всіма силами своїми”.
А друга: “Ближнього свого люби, як самого себе”. Важливіших за ці заповіді немає”.
І сказав Йому книжник: “Добре, Учителю! Правильно Ти сказав, що Господь єдиний і немає іншого, крім Нього,
і що любити Його всім серцем, усім розумом і всіма силами, і ближнього любити, як самого себе, – важливіше за всі жертви всеспалення та за решту жертв”.
Ісус, побачивши, що той так розумно відповів, сказав йому: “Недалеко ти від Царства Божого”. Більше ніхто не наважувався ставити Йому запитання.
Пізніше, коли Ісус навчав у Храмі, Він сказав: “Як можуть книжники говорити, що Месія – син Давидів?
Адже сам Давид, затоплений Духом Святим, проголосив:
“Сказав Господь Господу моєму:
“Сядь по праву руку Мою,
доки не повалю ворогів Твоїх
до ніг Твоїх”.
Давид сам називає Його Господом, як же Він тоді може бути сином його?”
Великий натовп народу охоче слухав Ісуса.
Навчаючи їх, Він говорив: “Остерігайтеся книжників. Їм подобається ходити в довгому одязі, вони люблять, щоб їх шанобливо вітали на площах,
люблять сидіти попереду всіх у синагогах і займати почесні місця на бенкетах.
Вони наживаються за рахунок вдів і напоказ довго моляться. Чекає на них найсуворіший вирок!”
Сівши навпроти храмової скарбниці, Він дивився, як народ опускає в неї монети. Багато хто клав монети, багаті люди, клали багато;
та одна бідна вдова, підійшовши, поклала лише дві лепти, що дорівнює одному кодранту.
Тоді Ісус, покликавши учнів Своїх, сказав їм: “Повірте Мені, ця бідна вдова поклала більше за всіх, хто клав гроші в скарбницю.
Бо всі вони від надлишку свого поклали, а вона, зі своєї бідності, поклала все, що було в неї на життя”.