11 розділ Євангелія від Марка
І коли вони наближалися до Єрусалима з боку Віффагії та Віфанії, що біля Оливної гори, послав Він двох з учнів Своїх,
сказавши їм: “Ідіть у селище, що перед вами, і одразу, щойно ввійдете в нього, знайдете там прив’язане осля, на яке ще ніхто з людей не сідав. Відв’яжіть його і приведіть сюди.
І якщо хто запитає вас: “Що це ви робите?”, скажіть: “Він потрібен Господу, і Господь скоро поверне його””.
Вони пішли і знайшли осля, прив’язане до воріт на вулиці. Коли вони відв’язували його,
люди, що стояли там, запитали їх: “Що ви робите? Навіщо відв’язуєте осленя?”
Вони ж відповідали їм так, як сказав Ісус, і їх відпустили.
Учні привели до Ісуса осля, поклали на нього свій одяг, і Ісус сів на нього.
І багато хто встеляв дорогу своїм одягом, інші ж – гілками, зрізаними з дерев на полях.
І ті, хто йшов попереду, і ті, хто йшов за Ним, вигукували:
“Осанна!
Благословенний Той, Хто прийде в ім’я Господнє!
Благословенне прийдешнє царство Давида, батька нашого!
У висотах небесних осанна!”
Так Ісус увійшов до Єрусалима. Він прийшов до Храму й оглянув там усе. І потім, оскільки година вже була пізня, Він із Дванадцятьма вирушив до Віфанії.
Наступного дня, коли вони залишали Віфанію, Він відчув голод.
Побачивши вдалині смоковницю, вкриту листям, Він пішов подивитися, чи немає на дереві плодів, але, підійшовши, нічого, окрім листя, не знайшов: час для появи смокв ще не настав.
І тоді сказав Він, дивлячись на смоковницю: “Ніхто не буде більше їсти твої плоди навіки!” І це чули учні Його.
І знову прийшли вони в Єрусалим. Увійшовши до Храму, Ісус почав виганяти звідти тих, хто продавав і купував там, перекинув столи міняйл і прилавки продавців голубів,
і не дозволяв проносити що-небудь через двір Храму.
Потім Він почав навчати їх і сказав при цьому: “Хіба не написано:
“Дім Мій назвуть
домом молитви для всіх народів”?
А ви зробили його притоном розбійників!”
Це чули первосвященики й книжники й обмірковували, як їм погубити Ісуса: вони боялися Його, бо весь народ був захоплений Його вченням.
Увечері Ісус з учнями покинув місто.
Рано вранці, проходячи повз смоковницю, вони побачили, що дерево засохло до коріння.
Тоді згадав Петро слова Ісуса і сказав: “Равві, подивися! Смоковниця, яку Ти прокляв, засохла”.
На це Ісус відповів: “Майте віру в Бога!
Воістину, хто скаже цій горі: “Піднімися і впади в море!” і при цьому, анітрохи в серці не сумніваючись, віритиме, що сказане ним здійсниться, так для нього і буде.
Тому кажу вам, про що б ви не просили в молитві, вірте, що ви це вже отримали, і дано буде вам.
І коли ви стоїте й молитеся, прощайте все, що проти когось маєте, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам гріхи ваші”.
Вони знову прийшли в Єрусалим. І коли Він ішов подвір’ям Храму, підійшли до Нього первосвященики, книжники та старійшини
і почали питати Його: “За яким правом Ти робиш це? Хто дав Тобі владу це робити?”
“Запитаю вас і Я про одне, – сказав їм Ісус, – якщо ви відповісте Мені, то і Я скажу вам, за яким правом Я роблю це.
Хрещення, що Іоанн здійснював, було від Бога чи від людей? Відповідайте Мені”.
Вони почали міркувати між собою: “Якщо скажемо: “Від Бога”, то Він запитає: “Чому ж ви тоді не повірили йому?”,
а якщо скажемо: “Від людей”, то…” (Вони боялися натовпу, адже всі вважали, що Іван справді був пророком).
“Ми не знаємо”, – відповіли вони Ісусові.
Тоді Ісус сказав їм: “І Я не скажу вам, за яким правом роблю це”.