✅ 105й псалом
Дякуйте ГОСПОДУ, бо Він благий,
бо вічна любов Його незмінна!
Хто може описати великі діла ГОСПОДНІ
і сповістить про всю славу Його?
Благо тим, хто, пам’ятаючи про це, справедливості відданий,
хто праведно чинить у всякий час.
І про мене, ГОСПОДИ, згадай у любові Своїй до народу Свого,
його рятуючи, і на мене свій погляд зверни,
щоб і я міг бачити благополуччя обраних Твоїх,
розділити радість із народом Твоїм
і разом зі спадщиною Твоєю щастям своїм хвалитися.
Грішили і ми, і батьки наші,
творили беззаконня, чинили нечестиво.
Діл Твоїх чудових у Єгипті не зрозуміли батьки наші,
не зберігали вони пам’ять про те,
як багато разів показував Ти їм любов Свою,
і повставали проти Тебе біля моря, біля моря Червоного.
Але Господь рятував їх заради імені Свого,
спасав, щоб була явлена Його могутність.
Наказав морю Червоному – і висохло воно,
провів Він їх через глибини водні, як по суші;
врятував їх від рук того, хто ненавидить,
від рук ворога визволив.
І води покрили гнобителів їхніх –
жодного з них у живих не залишилося.
Тоді повірили вони словам Його,
заспівали хвалу Йому.
Але швидко забули вони про справи Його
і поради від Нього чекати не хотіли.
Ненаситні були вони в бажаннях своїх у пустелі,
терпіння Боже випробовували в місцях ненаселених.
Дав Він їм те, що просили вони,
однак наслав на них хворобу виснажливу.
Коли вони в таборі своєму позаздрили Мойсеєві
і Аарону, на служіння ГОСПОДОВІ посвяченому,
розверзлася тоді земля й поглинула Дафана,
зімкнулася вона над збіговиськом Авірона.
Запалав вогонь у їхньому скупченні,
у полум’ї його загинули нечестиві.
Вони зробили тельця біля Хорива,
стали поклонятися литому кумиру.
Проміняли вони Бога свого
на образ бика, що їсть траву.
Забули вони Бога, що рятував їх,
Того, Хто велике зробив у Єгипті,
чудеса в землі Хама,
справи, що наводять страх, біля Червоного моря.
Намірився Він винищити народ Свій,
і якби Мойсей, обранець Його,
не затулив собою народ свій,
погубив би Бог їх в гніві Своєму.
Ні на що поставили вони землю бажану
і не повірили слову Його.
Нарікали вони в наметах своїх,
не слухали голосу ГОСПОДНЬОГО.
Тоді, піднявши руку Свою, Він поклявся їм,
що вразить їх у пустелі,
розкидає нащадків їхніх серед народів,
розсіє їх по землях.
Вони ж цілком віддалися Ваал-Пеору,
їли жертви, що приносили богам неживим.
Викликали вони гнів Божий справами своїми –
і стали тисячами вмирати від хвороби, що вражала їх.
Піднявся тоді Фінеес і суд здійснив –
загибель людей припинилася.
У праведність йому це зараховано було,
і пам’ятатимуть про це з роду в рід, навіки.
Але знову викликали вони гнів Господній біля вод Мериви,
і постраждав через них Мойсей.
Повстали вони проти Духа Божого,
і слова необдумані вирвалися з вуст Мойсея.
Не винищили вони ті народи,
які ГОСПОДЬ велів їм винищити,
а змішалися з язичниками
і звичаї їхні перейняли.
Їхнім ідолам поклонялися вони,
і стали ті мережею для них.
Синів і дочок своїх
демонам у жертву вони приносили,
кров невинних проливали,
кров синів і дочок своїх,
що приносили в жертву ідолам Ханаану, –
і кровопролиттям земля осквернилася.
Себе заплямували вони справами своїми,
загрузли вони в розпусті.
Гнів ГОСПОДЕНЬ тоді спалахнув на народ Свій,
і до спадщини Своєї став Він відчувати огиду.
Віддав Він їх у руки язичників,
і панували над ними ті, хто ненавидів їх,
вороги їх гнобили,
владі своїй підпорядкувавши.
Багато разів рятував їх Господь,
а вони в своїх намірах продовжували упиратися,
у гріхах своїх потопали.
Але Він, чуючи крики їхні,
дивився на їхнє лихо зі співчуттям.
І, пам’ятаючи про Свою Угоду, Свій Союз із ними,
у любові Своїй незмінній жалів їх.
Жалість до них викликав Він
і в тих, хто в полоні їх тримав.
ГОСПОДИ, Боже наш, Ти й нині спаси нас,
з місць полону нашого поверни нас,
щоб подякувати нам за святе ім’я Твоє
і хвалитися тим, що можемо прославити Тебе.
Слава ГОСПОДУ, Богу Ізраїлю, на віки віків,
і нехай скаже весь народ: “Амінь! Алілуя!”