10 розділ Євангелія від Марка

5

10 розділ Євангелія від Марка

 

Покинувши Галілею, Він вирушив у краї юдейські за Йордан. Знову навколо Нього збиралися натовпи людей, і Він знову, як зазвичай, навчав їх.

Прийшли до Ісуса деякі з фарисеїв і, бажаючи спіймати Його на слові, запитали: “Чи дозволяється людині розлучатися зі своєю дружиною?”

А Він їх запитав: “Що заповідав вам Мойсей?”

Вони ж сказали: “Мойсей дозволив розлучатися, даючи дружині розвідний лист”.

Але Ісус сказав їм: “Через упертість вашу написав він для вас цю заповідь.

Але спочатку, при створенні, Бог чоловіком і жінкою створив їх.

Тож залишить чоловік батька свого й матір свою [і до дружини своєї пристане],

і стануть двоє плоттю однією. Отже, їх уже не двоє – вони одна плоть.

Отже, те, що Бог поєднав, нехай людина не розлучає!”

А в домі учні знову запитали Його про це.

Він сказав їм: “Хто розлучається з дружиною своєю і з іншою одружується, той перелюбодіє;

і якщо жінка, розлучившись із чоловіком, виходить заміж за іншого, вона перелюбодіє”.

Принесли до Нього дітей, щоб Він благословив їх, але учні не пускали до Нього людей із дітьми.

Побачивши це, Ісус обурився і сказав учням: “Нехай діти приходять до Мене, не перешкоджайте їм, бо Царство Боже – для таких, як вони!

Повірте Мені, хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не увійде в нього!”

І, обійнявши дітей і поклавши на них руки, Ісус благословив їх.

Коли Він знову збирався в дорогу, підбіг до Нього якийсь чоловік і, впавши перед Ним на коліна, запитав Його: “Учителю добрий, що мені робити, щоб отримати життя вічне?”

Ісус відповів йому: “Що ти називаєш Мене добрим? Ніхто не добрий, крім одного Бога.

Ти ж знаєш заповіді: не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи неправдиво, не обманюй, шануй батька свого і матір свою”.

“Учителю, – відповів той, – усе це я зберіг від юності своєї”.

Ісус же глянув на нього і, сповнившись любов’ю до нього, сказав: “Одного тобі не вистачає: піди й продай усе, що маєш, і роздай гроші жебракам, ось тоді в тебе буде скарб на небі, а потім приходь і йди за Мною!”

Але той похмурів від цих слів і пішов засмучений: він володів великим статком.

Ісус подивився на учнів, що стояли навколо Нього, і сказав їм: “Як важко людям заможним увійти в Царство Боже!”

Ці слова вразили учнів. “Діти, – знову сказав їм Ісус, – як важко увійти в Царство Боже!

Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж увійти багатому в Царство Боже”.

Це викликало ще більший подив у них, і вони говорили один одному: “Хто ж тоді може врятуватися?”

Поглянувши на них, Ісус сказав: “Людині це не під силу, але не Богові – Йому все можливо”.

Тоді Петро сказав Ісусові: “А ми? Ми ж залишили все і слідом за Тобою пішли”.

“Повірте Мені, – відповів Ісус, – немає нікого, хто, покинувши заради Мене і Доброї Новини дім, братів, сестер, матір чи батька, дітей чи поля,

не отримав би в сто разів більше уже зараз, у цей час, ніж домів, братів, сестер, матерів, дітей і полів, хоча й гоніння теж мав би, але у віці прийдешньому – життя вічне.

Багато хто з тих, хто сьогодні перші, будуть останніми, і останні – першими”.

Вони йшли дорогою до Єрусалима: попереду йшов Ісус, а за Ним – учні, охоплені занепокоєнням. І ті, хто супроводжував їх, теж були в страху. Ісус знову покликав до Себе Дванадцятьох і почав говорити їм про те, що має статися з Ним.

“Ось ідемо ми до Єрусалима, і Син Людський буде відданий там первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його до смерті, і віддадуть Його в руки поган.

І ті будуть знущатися над Ним, плювати в Нього і бичувати Його. І вб’ють вони Його, але через три дні Він воскресне”.

Яків та Іоанн, сини Зеведея, підійшли до Ісуса і сказали: “Учителю, хотіли б ми, щоб Ти виконав наше прохання”.

Він же сказав їм: “Що ж ви хочете, щоб [Я] зробив для вас?”

“Дозволь нам, – сказали вони, – сісти праворуч і ліворуч від Тебе, коли будеш царювати у славі Твоїй!”

Але Ісус сказав їм: “Не знаєте, чого просите. Чи можете ви пити чашу, яку Я п’ю, або прийняти хрещення, яке Я повинен буду прийняти?”

“Можемо”, – відповіли вони Йому.
Тоді Ісус сказав їм: “Чашу, яку Я п’ю, будете пити, і хрещення, яке Я прийму, приймете і ви.

А кому сісти праворуч від Мене чи ліворуч – не Я вирішую. Ці місця для тих, кому уготовано Отцем”.

Почувши це, решта десять учнів обурилися вчинком Якова та Іоанна.

Ісус покликав їх до Себе і сказав: “Ви знаєте, що в усіх народів ті, кого вони звуть вождями, панують над ними, і знатні серед них панують над людьми.

Але у вас не повинно бути так. Хто хоче бути вищим за інших, повинен стати для всіх слугою,

і хто між вами хоче бути першим, повинен стати для всіх рабом.

Бо ж Син Людський прийшов не для того, щоб Йому служили, а щоб Самому служити й віддати Своє життя як викуп за багатьох”.

Прийшли вони до Єрихона, і коли Він разом з учнями Своїми та безліччю народу виходив з Єрихона, біля дороги сидів сліпий жебрак, якого звали Вартимей (син Тимея).

Почувши, що йде Ісус Назарянин, він став кричати: “Сину Давидів, Ісусе, зглянься наді мною!”

Багато хто лаяв його і вимагав, щоб він замовк, але Вартимей кричав ще голосніше: “Сине Давидів, зглянься наді мною!”

Ісус зупинився і сказав: “Покличте його”.
Сліпого покликали. “Не бійся! – сказали йому. – Вставай, Він кличе тебе!”

І той, скинувши з себе верхній одяг, схопився і пішов до Ісуса.

Ісус запитав його: “Чого ти хочеш від Мене? Що для тебе зробити?”
Сліпий сказав Йому: “Раввуні, мені б тільки бачити!”

Тоді Ісус сказав йому: “Іди, віра твоя зцілила тебе”. І тієї ж миті сліпий прозрів і пішов дорогою слідом за Ісусом.

Subscribe
Notify of
guest
0 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments