Її сльози падали Йому на ноги
Один із фарисеїв запросив Його до себе на обід; увійшовши в його дім, Ісус зайняв місце за столом.
І одна жінка (грішниця з того міста), дізнавшись, що Ісус у гостях у фарисея, принесла алебастрову посудину з пахощами
і, схилившись до ніг Його, плакала. Її сльози падали Йому на ноги, вона волоссям своїм витирала ноги Його і, цілуючи, намазувала їх запашною олією.
Побачивши це, фарисей, який запросив Ісуса, подумав: “Якби Цей Чоловік справді був пророком, Він знав би, що це за жінка, яка торкається до Нього, яка вона грішниця”.
Тоді Ісус звернувся до нього: “Симоне, Я маю щось іще сказати тобі”.
“Говори, Учителю”, – відповів той.
“Двоє людей взяли гроші в борг в одного лихваря: один був винен йому п’ятсот денаріїв, а інший – п’ятдесят.
Оскільки їм нічим було заплатити, він пробачив їм обом. То хто ж із них буде більш вдячний тому лихвареві?”
Симон відповів: “Найімовірніше, той, кому він більше пробачив”.
“Ти маєш рацію”, – сказав йому Ісус
і, повернувшись до жінки, додав: “Бачиш цю жінку? Я прийшов до тебе в дім, а ти не дав Мені й води, щоб омити ноги, – а вона ж сльозами облила Мені ноги й відтерла волоссям своїм.
Ти при зустрічі не удостоїв Мене поцілунком, а вона відтоді, як Я увійшов, не перестає цілувати Мої ноги.
Ти єлеєм голови Моєї не помазав, а вона пахощами умастила ноги Мої.
Ось Я й кажу тобі, що прощені їй гріхи її багато, і свідченням тому – її сильна любов до Мене. Кому ж мало прощається, той і любить мало”.
Їй же Він сказав: “Прощені твої гріхи”.
Тоді ті, хто був із Ним за столом, почали говорити між собою: “Хто ж Він такий, що навіть гріхи може прощати?!”
Ісус же сказав жінці: “Віра твоя врятувала тебе. Іди з миром”.
Лк. 7.36:50
Грішниця, почувши, що Спаситель у домі Симона, прийшла туди з алавастром миру і, ставши при ногах Господа позаду, почала плакати і вмила сльозами своїми ноги Його, потім витерла їх своїм волоссям, поцілувала й помазала миром (Лк. 7:36-39) Вона нічого не каже, а тільки діє і своїми діями показує найніжнішу любов до Господа.
Зате і сказано було про неї: “прощаються гріхи її багато за те, що вона полюбила багато” (Лк. 7:47) О, коли б і нам менше говорити, а більше діяти, і діями своїми свідчити любов до Господа!
Скажеш: “Коли б Він Сам тут був, так зараз би готовий усе зробити для Нього”. Та Він і є тут, невидимо Своїм обличчям, а видимий у всіх людях, а найбільше, у нужденних. Невидимого Господа намащуй сердечнорозумною молитвою, а для видимого – роби все можливе для нужденних, і так будеш робити для Бога.