Євангеліє від Марка розділ третій
Якось Він знову прийшов до синагоги. У той час там був чоловік із всохлою рукою.
За Ісусом же спостерігали, щоб звинуватити Його, якщо стане Він лікувати його в суботу.
І сказав Він тому чоловікові з усохлою рукою: “Вийди на середину!”
А потім звернувся до всіх інших: “Що дозволяється робити в суботу: добро чи зло? Врятувати чиєсь життя чи погубити його? ” Вони ж мовчали.
З обуренням Ісус подивився на них і, сумуючи за їхньою нечутливістю, сказав хворому: “Простягни руку!” Той простягнув – і рука стала здоровою.
А фарисеї, вийшовши із синагоги, одразу ж почали обговорювати з прихильниками Ірода, як розправитися їм з Ісусом.
Ісус же тим часом з учнями Своїми знову прийшов до моря. За Ним [пішло] дуже багато народу з Галілеї. Почувши про все, що Він робить, прийшла до Нього й велика громада людей з Юдеї, з Єрусалима, з Ідумеї, з-за Йордану, з околиць Тиру й Сидону.
Людей було так багато, що вони ледве не задавили Його, тому Він звелів Своїм учням приготувати для Нього човен.
Адже Ісус багатьох уже зцілив, і тому ті, хто страждав від різних хвороб, кидалися до Нього, бажаючи хоча б торкнутися Його.
А духи нечисті, побачивши Його, падали перед Ним і кричали: “Ти – Син Божий!”
Ісус суворо попереджав їх, щоб не розголошували вони, хто Він.
Ісус зійшов на гору і покликав за Собою тих, кого Сам побажав, і вони приєдналися до Нього.
Дванадцятьох із них, [яких Він назвав апостолами], поклав бути завжди з Ним, щоб посилати їх проповідувати,
і наділив їх владою виганяти бісів.
[Ці Дванадцять, обрані Ним, були]: Симон, якому Ісус дав ім’я Петро,Яків, син Зеведея, і брат Якова Іоанн, яких назвав Він “Воанергес” (що означає “Сини грому”),
Андрій, Пилип, Варфоломій, Матвій, Фома, Яків, син Алфея, Тадей, Симон Кананіт
і Юда Іскаріот, який і зрадив Ісуса.
Ісус повернувся додому. І знову стеклося до Нього одразу стільки людей, що Він і учні Його не встигли навіть хліба поїсти.
Дізнавшись, що Він повернувся, Його близькі вирішили піти й відвести Його: їм здавалося, що Він не в собі.
А книжники, які прийшли з Єрусалима, говорили: “У Ньому Веельзевул, князь бісівський, він дає Йому силу виганяти бісів”.
Підкликавши їх, Ісус відповідав їм притчами: “Чи можливо, щоб сатана виганяв сатану?
Якщо чвари долають царство, не встояти цьому царству.
Так само й дому, якщо в ньому розлад, не встояти.
І якщо сатана повстане на себе самого й опиниться в чварах із собою – не встояти й йому: прийде йому кінець.
І ще скажу: ніхто не може увійти в дім сильного і викрасти його речі, якщо не зв’яже спершу господаря, і тільки тоді зможе пограбувати той дім.
Повірте Мені, всі гріхи і всяка хула, яку б не виголошували, – все пробачиться людям,
але якщо хто Духа Святого стане хулити, не буде прощений ніколи, бо винен він у гріху вічному”.
Ісус сказав усе це, бо про Нього говорили, що в Ньому дух нечистий.
Тим часом приходять мати Ісуса і брати Його. Залишившись на вулиці, вони попросили покликати Ісуса.
Люди, що тісно сиділи навколо Нього, передали Йому: “Там на вулиці Тебе питають Твоя матір, брати [і сестри]”.
І відповів Він їм: “Хто Мені мати і хто брати [Мені]?”
Оглянувши тих, хто сидів навколо, Він продовжив: “Ось Моя мати і брати Мої.
Кожен, хто виконує волю Божу, той Мені брат, і сестра, і мати”.