Євангеліє від Марка розділ п‘ятий
1 Переправившись на інший берег моря, вони опинилися в землі Герасинській.
2 Щойно Ісус ступив із човна на берег, назустріч Йому з могильних печер вийшов одержимий нечистим духом чоловік –
3 він жив у цих печерах. Ніхто не міг утримати його, і навіть ланцюги не допомагали.
4 І хоча неодноразово він був скутий по руках і ногах, розривав він ланцюги й розбивав кайдани, так що здолати його нікому не вдавалося.
5 Завжди, вдень і вночі, то в склепах, то на горах, він кричав і бився об каміння.
6 Побачивши Ісуса здалеку, він підбіг до Нього, впав ниць перед Ним
7 і голосно закричав: “Ну що Тобі потрібно від мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом: не муч мене!”
8 Так він говорив тому, що Ісус одразу ж сказав йому: “Вийди, нечистий духу, з цієї людини!”
9 І потім запитав його: “Як ім’я твоє?”
А той відповів Ісусові: “Ім’я моє – легіон, бо нас багато!”
10 І став благати Ісуса не виганяти їх із цієї землі.
11 А там, під горою, паслося велике стадо свиней.
12 І нечисті духи стали просити Його: “Пошли нас у свиней і дай нам увійти в них!”
13 Він дозволив їм. Біси, вийшовши з одержимого, увійшли у свиней, і стадо – близько двох тисяч свиней – кинулося з кручі в море і потонуло в ньому.
14 А свинопаси поспішили повідомити про це в місті й околицях. І жителі тих місць прийшли подивитися, що сталося.
15 Підійшли вони до Ісуса і побачили, що одержимий, у якому був легіон бісів, сидить одягнений і при здоровому глузді, і злякалися.
16 Коли очевидці розповіли їм про те, що сталося з тим, хто був одержимий, і зі стадом свиней,
17 то люди стали просити Ісуса піти з їхніх місць.
18 Коли Ісус сідав у човен, чоловік, який був до цього одержимий духом нечистим, попросив Ісуса: “Дозволь мені бути з Тобою!”
19 Але Він не дозволив йому, сказавши: “Іди до себе додому, розкажи своїм близьким, що Господь зробив для тебе і як Він помилував тебе!”
20 І той пішов і став розповідати в області, званій Десятиградієм, про те, що зробив для нього Ісус. І всі дивувалися цьому.
21 Щойно Ісус знову переправився [човном] на інший берег, великий натовп зібрався навколо Нього. Коли Він був ще біля моря,
22 прийшов туди один зі старійшин синагоги, на ім’я Яїр, і, побачивши Ісуса, впав до ніг Його,
23 і став благати: “Донечка моя при смерті, прийди ж, поклади руки на неї, щоб одужала вона і залишилася в живих!”
24 Ісус вирушив із ним.
За ними пішов великий натовп, що тіснив Ісуса з усіх боків.
25 Серед натовпу була одна жінка, яка дванадцять років страждала на кровотечу.
26 Вона багато натерпілася від різних лікарів, витративши на лікування все, що мала, але жодної користі не отримала, і навіть стало їй ще гірше.
27 Почувши про Ісуса, вона підійшла до Нього ззаду в натовпі й торкнулася одягу Його,
28 бо подумала: “Зцілена буду, якщо хоч до одягу Його доторкнуся”.
29 Тут же кровотеча зупинилася, і вона відчула, що здоров’я повернулося до неї.
30 Ісус, одразу відчувши, що з Нього вийшла сила, повернувся до натовпу і запитав: “Хто доторкнувся до Мого одягу?”
31 Учні Його сказали Йому: “Ти бачиш, як гнобить Тебе натовп, а ще питаєш: “Хто до Мене доторкнувся?”””
32 Але Ісус поглядом шукав ту, яка зробила це.
33 У страху й трепеті жінка, знаючи, що сталося з нею, підійшла до Нього, впала ниць перед Ним і розповіла Йому всю правду.
34 Він же прорік: “Донько Моя, віра твоя врятувала тебе. Йди з миром і будь вільна від страждань твоїх!”
35 Коли Він ще говорив це, прийшли люди з дому старійшини синагоги і сказали Яіру: “Дочка твоя померла. Навіщо обтяжувати Учителя?”
36 Але Ісус, почувши ці слова, сказав старійшині: “Не бійся, тільки вір!”
37 І не дозволив нікому, окрім Петра, Якова та Іоанна, брата Якова, йти разом із Ним.
38 Коли підійшли вони до будинку старійшини, Ісус побачив, що там сум’яття, плачуть там і голосно голосять.
39 “До чого цей шум, що ви плачете? – сказав Він їм, входячи. – Дитина не померла – тільки спить”.
40 Над Ним стали сміятися.
Тоді Він, відіславши всіх, узяв батька й матір дитини та Своїх учнів і увійшов до кімнати, де лежала дівчинка.
41 Взявши її за руку, Він сказав: “Таліта кум!”, що в перекладі означає: “Дівчинко, кажу тобі, встань!”
42 Вона негайно встала і пішла (було їй років дванадцять). Здивування велике [відразу ж] охопило всіх,
43 але Ісус суворо наказав: “Нехай ніхто не знає про це”, – а дівчинку велів погодувати.